Кір, паротит, краснуха — група небезпечних гострих вірусних інфекційних захворювань, що виникають у дітей, підлітків, рідше у дорослих. Ознайомитися з актуальною інформацією про кожне захворювання, а головне, як вберегтися від них за допомогою вакцинації можна далі на сторінці.

Що потрібно знати про кір

Кір — гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, що супроводжується вираженим катаром дихальних шляхів, появою висипу і системним поширенням токсинів, що продукуються збудником, по всьому організму.

Єдине джерело інфекції є хвора людина на різні форми кору. Збудник кору — РНК-геномний вірус з роду Морбілівірус проявляє високу життєздатність тільки в організмі інфікованої особи, а поза організмом вірусоносія, під впливом зовнішнього середовища — швидко руйнується. Максимальне виділення вірусу хворим відбувається з останніх двох діб інкубаційного періоду захворювання та інтенсивніше протягом 4-ох днів після появи висипань. З розвитком ускладнень період виділення інфекційного агента збільшується ще на 7-8 днів.

Кір передається повітряно-крапельно. Вірус виділяється з повітрям, що видихається, а також з мокротинням. Патоген здатен переноситися потоками повітря на великі відстані. Зараження відбувається при вдиханні інфікованого мікробом повітря. В організм кір потрапляє через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон’юктиви очей. Потім заразний коровий патоген активно розмножується в епітелії та лімфатичних судинах, після чого проникає в кров і розноситься до тропних органів (печінка, селезінка, легені тощо).

У клінічній класифікації розрізняють кір типовий і атиповий. За тяжкістю патологічного процесу — легкий, середньотяжкий, важкий. Останній може призвести до серйозних наслідків для здоров’я, а в деяких випадках — до летальності.

Які ранні ознаки та основні симптоми кору

Ризик розвитку захворювання після контакту з інфікованим дуже високий. Інкубаційний період кору зазвичай безсимптомний і в середньому триває 10-14 днів. Однак при пасивній імунізації інтервал часу може змінюватись до 3-х тижнів. Загальний перебіг кору виникає, досягаючи максимальної концентрації вірусу в кровоносній системі, та відрізняється послідовною зміною періодів захворювання до повного розвитку всіх його симптомів. Прояви катаральних явищ припадають на початковий період, що триває 4-5 днів.

Зазвичай ранні ознаки кору нагадують прояви ГРЗ:

слабкість;
різке підвищення температури до 38 °C;
нежить;
сухий кашель,;
біль у горлі;
втрата апетиту;
розлад шлунка;
кон’юнктивіт (може супроводжуватися світлобоязню);
склерит.

З моменту появи перших ознак до виникнення яскраво виражених симптомів, одночасна наявність у хворого кашлю, нежиті та кон’юнктивіту становить «корову тріаду Стімсона».

Основні симптоми кору наростають поступово, що пов’язано з розвитком хвороби. Виражений запальний процес характеризується поетапною появою і загасанням генералізованого висипання. Наприкінці катарального (початкового) періоду, в перші дні типової корової екзантеми на слизовій оболонці щік на рівні малих корінних зубів з’являються плями Бельського Філатова-Копліка.

Здебільшого період висипу триває 2-3 дні та характерним для нього є:

гарячка, що тримається протягом всього періоду;
посилення кашлю і виділень з носа;
з’являється плямисто-папульозний висип відносно дрібного й середнього розміру.

В цей час спостерігається наявність блідо-рожевих плям за вухами, на верхніх ділянках шиї, голови, щоках та носі. До кінця першої доби висип темнішає і охоплює все обличчя, шию та верхню частину грудей. На другий день — повністю поширюється на весь тулуб і плечі та верхні кінцівки, на третій — досягає нижніх кінцівок.

Період пігментації становить від 2 до 3 тижнів, при якому відзначається покращення загального стану хворого.

Відбувається поступове загасання симптомів кору:

висип видозмінюється в буро-коричневі пігментні плями;
відстежується висівкоподібне лущення шкіри;
температура тіла знижується до норми;
видимий спад катаральних явищ.

У дорослих всі симптоми кору проявляються схожим чином, але виражені більш сильно, ніж у дітей. В переважній більшості випадків, хвороба протікає важче. Ураження вірусом кору може викликати ряд несприятливих наслідків, аж до серйозних ускладнень. Зокрема, цьому сприяє приєднання бактеріальної інфекції.

Поширені ускладенння кору:

стоматит;
ЛОР-захворювання (ларингіт, назофарингіт, отит);
помилковий круп;
трахеобронхіт;
бронхіоліт;
кератокон’юнктивіт.

Одним з найбільш небезпечних ускладнень кору є вірусно-бактеріальна пневмонія. В переважній більшості, вона проявляється у людей з імунодефіцитним станом, онко-захворюваннями. На тлі інфекційного процесу кардіолог допомагає визначити міокардит. До усіх інших рідкісних тяжких наслідків кору відносяться гепатит, клубочковий нефрит, абсцес легень. Ще рідше спостерігаються випадки ураження центральної нервововї системи у вигляді енцефаліту і менінгоенцефаліту.

У жінок, які захворіли кором під час вагітності, відмічається більш важкий перебіг, що веде до виникнення серйозних ускладнень як у жінки, так і у плода. Імовірність передачі кору від матері до дитини внутрішньоутробно досить висока. Крім того, кір у вагітних може призвести до викидня, спровокувати передчасні пологи або загибель плода в інтранатальному періоді. При інфікуванні в першому триместрі вагітності, у дитини можуть діагностуватися порушення слуху, вади серця, генетичні хвороби та ін. При зараженні напередодні пологів, може народитися дитина з ознаками кору. У немовлят відзначається корова пневмонія з високою смертністю.

Діагностика і лікування кору

Діагностикою кору займаються лікарі першого контакту. При першому зверненні пацієнта, або родичів, які його супроводжують, запідозрити розвиток корової інфекції може педіатр або сімейний лікар. З огляду на складність розвитку захворювання, надалі потрібні консультації інфекціоніста (або дитячого інфекціоніста, якщо хворіє дитина). Водночас, для встановлення точної причини поганого самопочуття призначаються лабораторні аналізи та дослідження. Для прискорення діагностики використовується ІФА тест-системи. Диференціальна діагностика кору проводиться на ряду з такими інфекційними захворюваннями як: краснуха, скарлатина, алергічні висипання, пітниця.

Залежно від тяжкості протікання, спрямоване лікування кору може проводитися як в стаціонарі, так і в домашніх умовах. Переважна більшість випадків не вимагає госпіталізації. Зазвичай, в інфекційному відділенні на лікуванні перебувають діти першого року життя та пацієнти з тяжкими формами кору, на що вказують епідеміологічні дані. Протягом всього періоду лихоманки показаний суворий постільний режим, відповідно до методичних рекомендацій, освітлення в кімнаті має бути приглушеним. Для усунення симптомів кашлю і нежиті застосовуються муколітичні та судинозвужувальні препарати. Під час харчування важливо дотримуватись дієти, до того ж визначений щоденний раціон здорового харчування включає прийом вітамінних комплексів. Необхідно регулярно і ретельно виконувати гігієнічні процедури по обробці очей, губ та ротової порожнини зволоженими ватними чи марлевими тампонами із антисептичних розчинів. Медикаментозна терапія пристосовується до індивідуальних особливостей прогресування хвороби. Гормони, антибіотики застосовуються лише у випадках приєднання бактеріальної інфекції та аутоімунних проявів.

Після перенесеного захворювання утворюється тривалий, довічний імунітет. Повторне зараження кором відбувається вкрай рідко.

При необхідності, краще своєчасно звернутися до лікаря, який надасть неупереджену оцінку виявлених симптомів з урахуванням особливостей кліничної картини. У разі наявності будь-якого з вищеописаних станів, фахівець призначить ефективний курс лікування, що відповідає конкретній ситуації.

Вакцинація від кору як профілактика захворювання

Сьогодні, найдієвіший метод попередження кору — вакцинація. В минулому, широко поширене захворювання по всьому світі було однією з основних причин передчасної смерті маленьких дітей. Нині, штучна активна імунізація передбачає створення імунітету шляхом дворазового введення спеціальної живої вакцини проти кору після народження. В Україні вакцинація дітей здійснюється за віком 12 місяців і 4 роки, згідно загальноприйнятого календаря профілактичних щеплень.

У разі виникнення епідеміологічної ситуації, з поширенням кору щеплення робиться невідкладно. Екстрена вакцинація від кору проводиться нещепленим дорослим протягом 3-ох діб після безпосереднього контакту з джерелом інфекції, а також якщо людина до настання такого випадку ніколи не хворіла на кір. Вагітним жінкам, якнайшвидше необхідно ввести специфічний противокоровий імуноглобулін. Це потрібно, адже усі живі вакцини протипоказані під час вагітності. З метою профілактики захворюваності людей різного віку, до проведення процедури щеплення від кору, всі дії попередньо узгоджуються з лікуючим лікарем.

Що треба знати про паротит (свинку)

Епідемічний паротит, або паротит — інфекційне захворювання, одне з поширених, що супроводжується запаленням залозистих органів, переважно слинних залоз (рідше залоз зовнішньої секреції) та центральної нервової системи. У разі двостороннього запалення привушних залоз виникають спотворення рис в області щік, обличчя набуває грушоподібної форми, внаслідок чого хвороба отримала іншу назву й побутує серед населення як «свинка».

Збудником паротиту є РНК-параміксовірус. У зовнішньому середовищі вірус зберігає життєздатність тільки при низьких температурах. Проте, він нестійкий до впливу високих температур та легко гине під дією прямих сонячних променів (УФ ламп), в антисептичних розчинах, а також при висушуванні.

Джерелом епідемічного паротиту є хвора людина. Найчастіше, інфікування збудником відбувається у повітряно-крапельний механізм передачі, головним чином при спілкуванні, під час розмови або кашлю, коли вірус виділяється зі слиною, слизом з носа в зовнішнє середовище. При ураженні залоз, які мають вивідні протоки — з сечею. Крім того, не виключається можливість зараження контактно-побутовим шляхом під час тактильного дотику з предметами домашнього вжитку, іграшками, які забруднені слиною хворої людини безпосередньо перед контактом з іншою людиною.

Іноді спостерігається вертикальна передача паротиту через плаценту до плоду.

Патоген потрапляє в організм через слизові оболонки ротової порожнини, верхніх дихальних шляхів та кон’юктиви очей. З плином часу відбувається розмноження вірусу, а в клітинах зараженого розвивається вірусемія. Оскільки це тропний вірус, збудник розноситься кровотоком і локалізується в слинних, підшлунковій, статевих залозах та клітинах нервової системи, де посилено розмножується, що в свою чергу призводить до формування нових вогнищ інфекції.

Найбільше вірус паротиту затримується в слинних залозах. Це зумовлено тим, що вони знаходяться ближче до ротової порожнини і в першу чергу піддаються впливу збудника.

Паротитна інфекція може бути типовою (ускладнена чи неускладнена) і атиповою (безсимптомна). При неускладненій формі патогенному впливу піддаються слинні залози з однієї чи двох сторін (паротит). Однак, у випадку ускладенної “свинки” інфекційний агент поширюється в інші органи та системи (панкреатит, орхіт, уретрит, бартолініт, мастит, цистит, гломерулонефрит, міокардит, артрит, неврит, діабет, менінгіт та ін). З розвитком атипової форми симптоми зовсім відсутні, або слабо виражені, що ускладнює процес первинної діагностики захворювання. За ступенем тяжкості розрізняють паротит: легкий, середній, тяжкий.

Критерії тяжкості клінічного перебігу визначаються за такими факторами, як рівень інтоксикації організму, температура тіла, наявність місцевих симптоматичних проявів. Епідемічний паротит характеризується гострим перебігом, наявністю можливих ускладнень — приєднанням бактеріальної інфекції, загостренням існуючих хронічних захворювань.

Які перші ознаки та основні симптоми паротиту

Найчастіше на паротитит хворіють діти, в переважній більшості хлопчики за віком від 18 місяців до 15 років. Разом із тим, є небезпека зараження свинкою для дорослого населення. Інкубаційний період при паротиті триває 5-30 днів. У більшості випадків захворювання у дітей, в продромальний період, приблизно через 1-3 тижні після контакту з носієм інфекції стрімко розвиваються перші ознаки свинки:

головний біль;
біль в мʼязах та суглобах;
сухість у роті;
хворобливі відчуття в області щік біля вух;
втрата апетиту.

На відміну від дітей, паротит у дорослих протікає триваліше на стадії продрому з більш вираженими клінічними проявами.

Епідемічний паротит починається гостро, з підвищення температури тіла до 39 °С, що часто супроводжується ознобом. Висока температура тримається не більше тижня. Виключенням є випадки захворювання з нормальною температурою тіла. Характерний і ранній симптом паротиту — виражена болючість позаду вух при пальпації.

Особливості перебігу паротиту можуть бути різними в залежності від його впливу на різні органи та системи організму, втім,

основні симптоми свинки такі:

гарячка;
загальна слабкість і нездужання;
запалення парних привушних, підщелепних та під’язикових слинних залоз;
набряк і збільшення слинних залоз й біль навколо них;
безсоння.

При запаленні під’язикової й підщелепної слинних залоз буде помітний набряк, чим обумовлене порушення секреції слини — зменшується або збільшується її кількість. Як наслідок спостерігається сухість у роті або надмірне слиновиділення. Вираз обличчя хворого паротитом зазнає візуальних змін. У привушній ділянці турбують почуття напруги й болю, особливо вночі. Через тиск залози на євстахієву трубу, може з’явитися біль, гул та шум у вухах. Коли є болісні відчуття позаду вух хворий не може пережовувати їжу, іноді виникає тризм — тонічний спазм жувальних м’язів.

Загалом, біль триває в середньому декілька днів, до кінця 7 дня захворювання зникають набряки та поступово зникають всі симптоми свинки. Однак, період одужання у дорослих займає до двох тижнів.

Як правило, вже після гострої фази захворювання, проявляються ускладнення паротиту. У випадку утворення вторинних вогнищ інфекції, виникає повторне підвищення температури тіла з появою додаткових симптомів, які вказують на місце її локалізації. Важким ускладненням епідемічного паротиту є атрофія яєчок, у хлопчиків — може призвести до безпліддя в майбутньому; що майже не діагностується до початку статевого дозрівання.

В результаті тяжкої форми хвороби можуть розвинутися ураження ЦНС: парези, серозний менінгіт, менінгоенцефаліт, гідроцефалія. Здебільшого, це відбувається на тлі запального процесу в залозистих органах, але також трапляється як єдиний прояв паротитної інфекції.

Діагностика і лікування епідемічного паротиту

За медичною допомогою, для діагностики епідемічного паротиту звертаються до лікарів з відділів педіатрія та сімейна медицина, залежно від того, обстеження потрібно дітям чи дорослим. На ранньому етапі виявлення захворювання дитячий лікар або терапевт збирає анамнез і здійснює огляд пацієнта. На основі даних про імовірний контакт з вірусоносієм та клінічного обстеження встановляється первинний діагноз — паротит (свинка). Для підтвердження діагнозу значну роль відіграють вірусологічні дослідження. За фактом зараження призначаються й інші лабораторні методи діагностики паротиту:

ЗАК;
аналіз спинномозкової рідини;
змив з глотки;
cерологічні реакції;
дослідження методом ПЛР;
імуноферментний аналіз (ІФА);
реакція гальмування гемаглютинації (РГГА);
імунологічна реакція Борде-Жангу.

На етапі діагностики важливо відрізняти епідемічний паротит від таких захворювань як:

інфекційний сіалоаденіт (який викликаний вірусами грипу, цитомегаловірусом, ВІЛ, ЕБВ або бактеріями, в т. ч. стафілококовий абсцес, хвороба котячих подряпин, набутий токсоплазмоз);
дифтерія токсичної форми;
менінгіт без ураження слинних залоз;
хвороби оточуючих тканин і органів (лімфатичних вузлів, новоутворення кісток, скронево-нижньощелепний артрит та ін.);
бактеріальне запалення яєчок та їх придатків (хламідійна інфекція, сифіліс, гонорея, туберкульоз);
захворювання неінфекційної природи (сіалолітіаз, гемангіома, синдром Мікулича, саркоїдоз тощо).

Лікар-інфекціоніст проводить диференціальну діагностику паротиту і в подальшому призначає лікування його ускладнених форм. Госпіталізація пацієнтів проводиться виключно при важких формах перебігу патологічного процесу та розвитку ускладнень. При неускладнених випадках захворювання надається медична допомога в амбулаторних умовах.

Станом на сьогодні засоби етіотропного лікування паротиту не розроблені.

Хворим свинкою при високій температурі тіла (вище 38 градусів) показаний суворий постільний режим, рекомендується збалансоване харчування і рясне питво. Важливо дотримуватися лікувальної дієти. Через біль під час жування краще вживати рідку їжу. Догляду за ротовою порожниною необхідно приділяти особливу увагу: ретельна чистка зубів після кожного прийому їжі, систематичне полоскання розчином соди або чистою кипʼяченою водою.

Симптоматичне лікування варіюється в залежності від форми паталогії. Для пом’якшення проявів запальної реакції та зниження температури тіла застосовуються жарознижувальні препарати. Якщо вірус паротиту осідає в привушних залозах, рекомендується накладання сухих зігрівальних компресів й проведення курсу УВЧ-терапії. За наявності паротитного панкреатиту використовують спазмолітики та антисекреторні препарати. Щоб полегшити симптоми паротитного орхіту застосовують спеціальні підтримуючі пов’язки і знеболюючі засоби. При менінгіті/менінгоенцефаліті призначається дезінтоксикаційна терапія, а також комплексна протинабрякова терапія. У випадку ураження ЦНС можливе застосування кортикостероїдів.

При лікуванні хворого на паротит необхідно ізолювати в окрему кімнату на 7-10 днів, яку потрібно регулярно провітрювати та проводити в ній вологе прибирання. Під час підготовки приміщення, де буде знаходитись хворий, для особистого користування виділяється окремий посуд, індивідуальні засоби гігієни, дитячі речі (іграшки).

Діти до 10-ти років, які раніше не хворіли на свинку, підлягають карантину на 21 день від останнього контакту із хворим.

За особами, які перехворіли на епідемічний паротит, не передбачається диспансерне спостереження, крім ускладнення у вигляді менінгіту або менінгоенцефаліту. Після перенесеної хвороби створюється стійкий довічний імунітет. У найскладніших випадках паталогія може призвести до інвалідизації.

Вакцинація від паротиту як профілактика захворювання

Специфічна профілактика паротитної інфекції — рутинні щеплення дітям. Вакцинація від паротиту внесена у календар обов’язкових щеплень в Україні й проводиться двічі з інтервалом 3 роки. Перше щеплення ставлять у віці 12 місяців, а друге як ревакцинація здійснюється в 4 роки. Активна імунізація сприяє зниженню захворюваності на паротит і формуванню високо-специфічного імунітету, що захищає організм людини. Численні клінічні випробування довели високу ефективність тривалентної вакцини від паротиту, кору та краснухи, живі ослаблені віруси яких містять різні сучасні комбіновані медичні препарати, що використовуються для щеплення.

Екстрена вакцинація підлітків та дорослих проти епідемічного паротиту показана за результатами скринінгового серологічного тесту.

Чим небезпечна краснуха

Краснуха — це гостре заразне інфекційне захворювання, яке проявляється у вигляді загального інтоксикаційного отруєння організму, ураженням лімфоїдної тканини і появою специфічного дрібнокрапкового висипу по всьому тілі, що швидко розповсюджується. Інша назва краснухи — “третя хвороба”, або “червоничка”, переважно на яку хворіють діти раннього віку та підлітки, але трапляються випадки й серед дорослих. Особливо небезпечно, коли вірусом краснухи заражаються вагітні, це становить загрозу для здоров’я і життя майбутнього малюка. Захворювання виявляється впродовж усього року, однак найчастіше взимку і навесні.

Збудником краснухи є РНК-вмісний вірус роду Rubivirus — Rubella virus. Найпоширеніший шлях передачі вірусу Рубелла — повітряно-крапельний від інфікованої людини (хворого або безсимптомного носія). Після потрапляння в носоглотку, збудник краснухи через слизові оболонки проникає в кров і разом з кровотоком досягає лімфатичних вузлів, де спричиняє віремію й реплікується. З потоком крові вірус поширюється тканинами тіла, завдаючи шкоди шкірі, спричиняє характерну дрібну висипку округлої форми рожевого або червоного кольору.

Сприяти зараженню через дихальні шляхи можуть різні зовнішні та внутрішні чинники:

імунодефіцити (первинні або вторинні);
відсутність щеплення;
хронічні ЛОР-захворювання;
часте відвідування місць з великим скупченням людей;
недотримання правил особистої гігієни;
спалахи краснухи.

Часто зараження краснухою відбувається у вертикальний механізм передачі — від матері через плаценту до плоду. Внутрішньоутробне інфікування вірусом краснухи призводить до розвитку різних патологій під час вагітності:

інфекційне ураження плаценти;
мимовільний аборт (викидень);
ураження плода;
мертвонародження;

Проникнення в організм хвороботворного мікроорганізму після контакту з предметами побуту (які теж можуть бути джерелом зараження) майже не відбувається. Проте, збудник залишається життєздатним при кімнатній температурі протягом декількох годин, тривалий час зберігається під дією низьких температур — заморожувані. Інфекційний агент не стійкий до дії факторів навколишнього середовища — тепла і ультрафіолетового випромінювання, залежний від зміни рН та швидко гине при висушуванні.

Які ознаки і симптоми краснухи

Краснуха може бути вроджена і набута. У більшості випадків захворювання дітей або дорослих набута краснуха протікає з проявами висипки та інших супутніх симптомів, пов’язаних з розвитком інфекції в організмі. Інкубаційний період краснухи становить 12-21 днів (частіше 2 тижні). Продромальний період хвороби виражений не значно, окрім відчуття загального нездужання.

Перші ознаки краснухи у дітей:

підвищення температури до 37,5 °С (не завжди);
почервоніння кон’юнктиви очей;
сльозотеча;
збільшення і болючість потиличних й задньошийних лімфовузлів.

Перші ознаки краснухи у дорослих:

лихоманка;
головний біль;
біль у м’язах та суглобах;
підшкірний свербіж;
диспепсичні розлади (порушення у роботі шлункового та кишкового тракту).

Однак, не завжди тривожні ознаки включають кашель і легкий нежить.

З появою ранніх ознак захворювання, приблизно через 2 доби наступає період висипання, при якому її елементи з’являються по всьому тілі за винятком долонь і стоп, шиї, обличчі та волосистій частині голови. На початковій стадії первинні елементи нагадують висип кору, а згодом, через деякий час, вторинні — схожі на висипання при скарлатині. Найбільша концентрація дрібних плям рожево-червоного кольору знаходиться на розгинальних поверхнях рук і ніг, сідницях, спині та зовнішній поверхні стегон. В цей період часу температура тіла залишається в межах норми, або трохи підвищується. При натисканні на регіонарні лімфовузли зʼявляються болючі відчуття. Іноді на слизовій оболонці твердого піднебіння проявляється характерний різновид елементів висипу — енантема. Як правило, краснушний висип поступово блідніє і без лущення повністю зникає протягом 2-4 (рідше 5-7) днів. Зазвичай краснуха у дітей та дорослих має легкий перебіг і не призводить до ускладнень.

Найбільша кількість збудника виділяється хворим краснухою за кілька днів до виникнення висипань або 7 діб після їх появи, у вигляді повітряно-крапельних аерозолів під час розмови, кашлю, чхання або розмови хворого і може деякий час залишатися на предметах побуту.

Вірус краснухи швидко поширюється при спалахах інфекції. Він не такий заразний, як збудник кору, але через його тератогенність, відноситься до небезпечних. Якщо вагінта жінка захворіла на краснуху під час перших місяців гестації — плід інфікується, а вірус Rubella спричиняє вроджені вади у дитини.

Вроджена краснуха характеризується тріадою Грегга:

катаракта;
вади серця — аномалії серцевої діяльності;
глухота.

Крім перерахованих класичних симптомів вродженої краснухи у дитини, існує більш широкий спектр її клінічних проявів, що залежить від терміну вагітності, в якому відбулось зараження (чим раніше, тим ширше спектр аномалій). З моменту народження, інфіковані діти раннього віку із синдромом вродженої краснухи виділяють вірус із сечею та під час дихання терміном від 6 місяців, і навіть до одного року (в окремих випадках до 2-х років). У деяких випадках, факт інфікованості через прихований перебіг захворювання залишається непоміченим, але дитина народжується вже зараженою.

Діагностика і лікування краснухи

Діагностика краснухи (вродженої) передбачає проведення дослідження сироватки крові на наявність антитіл, а також ідентифікацію збудника в епітеліях слизових оболонок пацієнта. Лабораторні методи діагностики, які призначаються — це ПЛР-тест, ІФА та інші загальні аналізи. Противовірусні препарати не змінюють клінічний перебіг внутрішньоутробної краснушної інфекції, або наступного синдрому вродженої краснухи. Крім того, немає жодних медикаментів, які можуть впливати на тривалість виділення патогена у навколишнє середовище. При розвитку аномалій у дітей молодшого віку, для ретельного моніторингу стану здоровʼя, батькам рекомендуються консультації і спостереження досвідчених лікарів (невролога, офтальмолога, отоларинголога, інфекціоніста, педіатра). Необхідно вжити усіх можливих заходів для покращення якості життя дитини.

Перш за все, лікування краснухи (вродженої) повинно бути спрямовано на зменшення виявів хвороби задля полегшення самопочуття та покращення стану дитини. Спеціальні методи включають хірургічне лікування при важких серцевих вадах, відновлення слуху й зору наскільки це можливо. Враховуючи, що вроджена краснуха впливає на когнітивний розвиток і призводить до інвалідизації, в таких випадках потрібна соціальна інтеграція та психологічна допомога.

Діагностика краснухи (набутої) починається з обстеження хворого в медичних закладах або їх підрозділах. Педіатр оглядає дітей і призначає необхідне лікування, а сімейний лікар допомогає дорослим із можливим залученням спеціалістів вузького профілю (гінеколога, інфекціоніста). Здати клінічний аналіз крові достатньо для встановлення діагнозу, контролю стану пацієнта під час лікування виявленого захворювання у легкій формі. Аналізи на антитіла до вірусу краснухи призначаються в перші 3 дні хвороби і через 7-10 днів лише у важких випадках перебігу або коли потрібна диференціальна діагностика з іншими інфекціями, такими як: кір, скарлатина, герпес 6 типу, мікоплазмоз, аденовірусна інфекція, медикаментозний або алергічний висип, інфекційна еритема, вторинний сифіліс.

За непевної клінічної ситуації додаткові методи діагностики включають серологічні тести або виділення вірусного РНК, або ПЛР-дослідження (зразків сечі, біологічних тканин з носа та глотки). Якщо рівень антитіл завищений у 4-5 разів, діагноз “краснуха” підтверджується. Іноді можуть реєструватися хибно-позитивні результати дослідження на антитіла IgM до червонички в осіб, які захворіли іншими вірусними інфекціями (інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція, парвовірусна хвороба тощо).

Коли у дітей або дорослих хвороба протікає типово, лікування краснухи (набутої) проводиться вдома. Під час гострої фази захворювання рекомендується дотримання постільного режиму і рясне пиття для зниження температури тіла. В цей час важливо в кімнаті пацієнта створити неохідні умови, щоб знизити чутливість його очей до світла. Загалом хворим можуть призначатися антигістамінні, жарознижуючі препарати та вітамінні комплекси. Якщо є підозра на ускладнення — необхідна госпіталізація для ефективного контролю виліковності. З появою ускладнень у вигляді артриту показаний прийом нестероїдних протизапальних препаратів. Для лікування енцефаліту застосовуються противірусні засоби.

У людей, які перехворіли на краснуху, формується стійкий імунітет до хвороби. В рідкісних випадках, з плином часу існує ризик повторного зараження при ослабленні природно набутого імунітету.

Вакцинація від краснухи як профілактика захворювання

Найефективніша профілактика краснухи — вакцинація в дитячому віці. Вона обов’язкова, як у 12 місяців, так і у 4 роки. Якщо щеплення від краснухи зробили тільки один раз до повноліття дитини, ревакцинація здійснюється за індивідуальним графіком. Важливе значення має введення антигенного матеріалу жінкам дітородного віку, які взагалі не були щепленими та/або ніколи не хворіли на краснуху; а також матерям, сприйнятливим до факторів ризику після перших пологів. Це стосується і медпрацівників, або людей, які працюють з дітьми (вихователів, вчителів, педагогів). Вакцинація від краснухи призначається екстрено за епідемічними показаннями.

Щеплення КПК у Києві від: кору, паротиту, краснухи

В медичному центрі «Колібрі», що розташований у Києві на житловому масиві Позняки, під контролем кваліфікованих лікарів проводиться вакцинація КПК від кору, паротиту і краснухи сучасними та високоякісними вакцинами, які відповідають єдиним міжнародним стандартам, визначеними Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Вакцинопрофілактика здійснюється відповідно до строків та схем, сукупність яких складає Національний календар профілактичних щеплень в Україні.

Планова вакцинація дітей проводиться за попередньо визначеним графіком. Щеплення КПК передбачає дворазове введення в 12 місяців і у 4 роки по одній дозі комплексної вакцини проти кору, паротиту та краснухи. Проходження повного курсу програми вакцинації забезпечує надійний захист організму на ранніх етапах життя людини.

Нагадуємо! При оформленні дитини в загальноосвітній навчальний заклад фахівець з педіатрії здійснює ретельний медичний огляд. В школу видається довідка, що дає достовірну інформацію про стан здоров’я дитини і підтверджує статус щеплень.

Якщо з якоїсь причини щеплення за віком були пропущені, у нас ви можете надолужити згаяне. Найчастіше, запланувати індивідуальний графік імунізації допомагає лікар, який веде спостереження за дітьми, педіатр або сімейний лікар безпосередньо.

З метою активізації імунітету від кору-паротиту-краснухи варто зробити щеплення підліткам з 15-ти років і дорослим незалежно від віку. Лише після ретельного обстеження призначається імуностимуляція особам, у яких в анамнезі відсутні обмеження до застосування вакцини й разом з тим, які раніше не хворіли на жодне з визначених захворювань, а також не мають відомостей та/або документально підтверджених даних про імунізацію в дитинстві. Усім жінкам, які планують вагітність — вакцинація КПК рекомендована до зачаття дитини, щонайменше за три місяці до бажаного терміну.

В окремих випадках, в період епідемії кору і краснухи проводиться термінова вакцинація дорослих та дітей. Якщо людина раніше вже прищеплювалася, фахівці медичного закладу спочатку перевіряють наявність антитіл, а потім повідомляють чи потрібна подальша імунопрофілактика.

При плануванні відʼїзду в інші країни, для отримання візи, перевіряйте, важливість проведення вакцинації при виїзді за кордон. Особливо це актуально для мандрівників, під час подорожей у регіони, в яких було зафіксовано або ще тривають спалахи кору чи краснухи, або паротиту.

Зазвичай, підготовка до вакцинації/ревакцинації вимагає звернення до лікаря, що включає обов’язковий профілактичний огляд. Медичний працівник має переконатися в тому, що процес створення штучного імунітету забезпечить максимальну вірогідність очікуваного результату. Залежно від віку пацієнта, дитячий лікар або терапевт під час обстеження проводить термометрію, аналіз анамнезу та враховує всі протипоказання. У разі необхідності на етапі підготовки до виконання щеплення призначаються консультації вузькопрофільних фахівців. За потреби — ЗАК, тести на антитіла.

При проходжені процедури щеплення КПК протипоказаннями є:

гіперчутливість до діючих компонентів в складі прищеплювального препарату;
важка алергічна реакція на попередню дозу вакцини;
первинні або набуті імунодефіцитні стани (ТКІД, хвороба Брутона, ВІЛ-інфекція, СНІД тощо);
вагітність;
підвищена температура тіла в день огляду або напередодні;
гострі інфекції та загострення хронічних паталогій.

Водночас, через наявність запального процесу та інших хворобливих станів (крім легкої застуди), імунізація відкладається до повного одужання.

Якщо після ретельної діагностики обмеження до імуностимуляції не встановлено і щеплення дозволяється, в маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт (дитина в супроводі батьків), де медсестра виконує введення ін’єкції підшкірно у стегно чи плече або внутрішньом’язово в стерильних і комфортних умовах.

Завдяки відносно низкої реактогенності вакцини від кору-паротиту-краснухи, важкі алергічні ускладнення (зокрема анафілактичний шок) зустрічаються надзвичайно рідко. Однак, згідно з правилами проведення вакцинації, пацієнт після введення вакцини перебуває під наглядом лікаря протягом наступних 30 хвилин в медичному закладі, в якому йому може знадобитися невідкладна допомога.

Не потребують медичного втручання найбільш поширені реакції в зоні введення препарату: почервоніння, болючість, свербіж, ущільнення, набряклість в місці уколу. Такі тимчасові реакції організму минають досить швидко, упродовж кількох днів.

Також важливо попередити пацієнта про вакцинальні реакції, які розвиваються у рідкісних випадках:

лімфаденіт;
збільшення привушних залоз;
незначне підвищення температури;
часті рідкі випорожнення;
блювання;
неконтрольовані епізоди плачу, сонливість, нервозність, безсоння, фебрильні судоми — у дітей;
інфекції верхніх дихальних шляхів (іноді на фоні яких розвивається середній отит);
з боку дихальної системи — кашель, запальне ураження слизової оболонки бронхів;
висипання на шкірі;
кон’юнктивіт.

☇ Докладніше про допустимі реакції на введення вакцин читайте в нашому блозі — побічні реакції після щеплення в поствакцинальний період.

Оріентуючись на позитивні відгуки пацієнтів про вакцини КПК, в переважній більшості успішно проведені щеплення вказують на низький відсоток небажаних і дискомфортних побічних ефектів, через що рекомендуються більшістю провідних лікарів-імунологів, терапевтів і педіатрів.

Термін дії щеплення КПК становить від 4 до 5 років. Формування імунітету відбувається майже у ста відсотків щеплених. За такої умови, значно знижується ймовірність потенційного інфікування дітей та дорослих з ослабленим імунітетом. Варто пам’ятати, вакцинація не дає абсолютної гарантії захисту від збудників інфекції, але значно полегшує перебіг захворювання і знижує ризики виникнення різних ускладнень, пов’язаних з ним.

Якщо буде потреба, досвідчені лікарі клініки Колібрі нададуть вам практичні рекомендації щодо альтернативних методів профілактики кожного інфекційного захворювання окремо. Втім, сьогодні обов’язкові щеплення залишаються найефективнішим способом формування імунітету проти корової інфекції, епідпаротиту і краснухи.

Вакцина «Пріорикс» або «ММР ВаксПро»

Сучасні вакцини є важливою складовою процесу імунізації. Зараз для вакцинації КПК активно використовуються:

Трьохкомпонентна жива вакцина «Пріорикс» (Бельгія) — ліофілізований прищеплювальний препарат, вмістом якого є атенуйовані віруси кору (штам Schwarz), епідемічного паротиту (штам RIT 4385) і краснухи (штам Wistar RA 27/3).

Тривалентна атенуйована вакцина «ММР ВаксПро» (Нідерланди) — ліофілізований вакцинальний препарат, лікарська форма якого містить живі віруси: кору (штам Enders’ Edmonston В), епідпаротиту (штам Jeryl Lynn, рівень В) та краснухи (штам Wistar RA 27/3).

Обидві вакцини «Пріорикс» і «ММР ВаксПро» отримані шляхом розмноження в культурі клітин курячих ембріонів (віруси паротиту і кору) або в диплоїдних клітинах фібробластів легень людини, MRC-5/WI-38 (вірус краснухи).

«ММР ВаксПро», «Пріорикс» — кожна з яких, якісна і безпечна вакцина, пройшла усі клінічні дослідження (випробування) та відповідає міжнародним стандартам. Вакцина «Пріорикс» по суті ідентична «ММР ВаксПро» за своєю ефективністю, основна відмінність між ними полягає у виробниках. «Пріорикс» виготовляється з дотриманням вимог ВООЗ у Бельгії, а «ММР ВаксПро» — в Нідерландах.

Протипоказань взаємодії «Пріорикс» або «ММР ВаксПро» з препаратами інших груп немає, вакцинації «Пріорикс» і «ММР ВаксПро» можна проводити разом з іншими. Часто відбувається суміщення щеплення КПК з вакцинами проти:

За умови, якщо щеплення роблять в різні кінцівки й різними шприцами.

Перелік багатокомпонентних вакцин європейських виробників від дифтерії-правця-кашлюку-поліомієліту-ХІБ-гепатиту В, щеплення АКДС у Києві в медичному центрі Колібрі

Рішення про можливість одночасного введення вакцин приймає лікар, враховуючи переваги користі від процедури, у кожному конкретному випадку окремо.

Оскільки, ціна щеплення КПК, доступна більшості верств населення — бережіть себе і своїх дітей, вакцинуйтеся вчасно!

Вартість вакцинації обраною вакциною можна переглянути за посиланням.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.

Записатися до лікаря онлайн

Шановний відвідувач цієї сторінки! Будь ласка, зробіть електронний запис на прийом до лікаря на визначений день та час. Не чекайте у черзі та приділяйте собі більше уваги:)