Вакцинація від черевного тифу

Що таке черевний тиф і як я можу себе захистити

Черевний тиф — гостре антропонозне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі, яке спричиняє грамнегативна бактерія-сальмонела окремого виду. Характеризується, головним чином, гарячкою постійного типу, явищами загальної інтоксикації із загальмованістю нервової діяльності (тифозний статус), сильним болем в животі й розеольозним висипанням на шкірі. Також, при інфікуванні може відбуватися ураження лімфатичного апарату тонкої кишки та внутрішніх органів.

Захворюваність черевним тифом реєструється майже в усіх країнах світу, часто в регіонах з низьким соціальним і санітарно-гігієнічним рівнем. Джерелом інфекції є виключно людина з будь-якою клінічною формою хвороби. Інфекція починається формуванням бактеріоносійства, здебільшого у прихованій стадії. Наприкінці інкубаційного періоду найбільша кількість бактерій виділяється (зокрема, тимчасово) у навколишнє середовище з випорожненнями, рідше із сечею або слиною і навіть молоком. Носійство бацил продовжується протягом всієї хвороби, іноді довше.

Причини черевного тифу криються в її збуднику — це «Сальмонела Тифі» черевнотифозна паличка, ентеробактерія, що зазвичай поширюється водним, харчовим і контактно-побутовим шляхами.

Сальмонела черевного тифу передається через їжу або воду, заражену фекаліями чи сечею інфікованої людини. Забруднення сальмонелами харчових продуктів відбувається навіть у випадку, якщо не вдалось ретельно вимити руки з милом після туалету. Мухи можуть переносити і розповсюджувати бактерії з калу бепосередньо на їжу. Деякі харчові продукти (молоко, сир, сметана, м’ясний фарш) є сприятливим середовищем, де зберігається і розмножується збудник черевного тифу. Заразитися тифозною бактерією можна під час купання: в річці, на озері, у водосховищі тощо. Крім того, забруднена вода з прісної водойми стає такою же причиною розповсюдження й інших тяжких інфекційних захворювань таких як: гепатит А, дизентерія, холера, ротавірусна інфекція, лептоспіроз та ін. У разі неефективної обробки побутових стічних вод населених пунктів патоген може потрапити у систему водопостачання. При забрудненні активних вододжерел (якими користується населення) може виникнути епідемія черевного тифу. Сприйнятливість людини до черевного тифу висока, незалежно від віку і статі. В окремих випадках ймовірність поширення черевного тифу зростає при прямому контакті в тісному колективі між дітьми під час рухливих ігор або між дорослими при незахищеному оральному і анальному статевому контакті. Сезонність черевного тифу відповідає літньо-осінньому періоду. Пік захворюваності припадає на липень-жовтень щорічно. Рідко існує вірогідність зараження зимою. Тифозні сальмонели не гинуть одразу в умовах зовнішнього середовища, добре переносять вплив низьких температур впродовж декількох місяців і зберігаються у воді не більше ніж пів року.

Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт у просвіт кишечника бацили тифу зазвичай викликають небезпечну інфекцію, за винятком випадків, коли у людини слабкий імунітет або є порушення вироблення шлункової кислоти (нестача секреції соляної кислоти). У місці проникнення і розмноження бактерій Salmonella Typhi під дією токсинів та додаткових чинників ушкодження виникає місцева запальна реакція, відбувається гіперплазія клітин ретикулоендотелію, утворення специфічних тифозних гранульом. Розвивається лімфаденіт — запалення лімфовузлів і лімфангіт — запалення лімфатичних судин. Особливо інтенсивно мікроб розмножується в лімфатичних вузлах у товщі брижі тонкої кишки. В результаті чого порушується їх барʼєрна функція і черевнотифозні бактерії проникають в кровотік. Черевному тифу властива бактеріємія. Через кровоносні й лімфатичні судини відбувається генералізація патологічного процесу по всіх тканинах і органах. Зосереджена максимальна кількість бактерій в органах тривалий час призводить до формування нових вогнищ інфекції. Залежно від того, яка тканина чи орган уражений, провокується розвиток багатьох небезпечних для життя захворювань серед яких: пневмонія, артрит, гломерулонефрит, ендокардит, менінгіт, пієліт, остеомієліт. У патогенезі черевного тифу суттєве значення відіграють алергічні реакції.

Які ознаки та симптоми черевного тифу

Інкубаційний період черевного тифу коливається від 7 до 21 днів (частіше триває 2 тижні). Перші ознаки черевного тифу виникають не різко, а основні симптоми хвороби наростають поступово. Всі симтоми черевного тифу залежать від ступеня інтоксикації, наявності ускладнень та/або супутніх паталогій (в т.ч. хронічних) і приєднання вторинних бактеріальних інфекцій. Попри те, що кожна форма черевного тифу має свої особливості прояву й специфічні симптоми, захворювання має і типову клінічну картину, що спочатку нагадує грип.

Загальні симптоми черевного тифу:

• гострий початок патологічного процесу;
• підвищення температури тіла;
• тривала лихоманка;
• головний біль;
• блідість;
• слабкість;
• біль або подразнення у горлі;
• відчуття спраги та сухість у роті;
• сухий кашель;
• втрата аппетиту;
• нудота;
• кишкові порушення;
• зниження частоти серцевих скорочень;
• біль у м’язах та суглобах.

Катар верхніх дихальних шляхів (риніт чи ларингіт, ті що лікує лікар ЛОР) при черевному тифі трапляються зрідка.

Температура тіла підвищується повільно, досягаючи 39-40 °C через декілька діб чи під кінець першого тижня хвороби. Загалом хвориий на черевний тиф почувається погано: наростають виражені симптоми інтоксикації, язик «тифозний», сповільнюється серцебиття, зʼявляються відчуття сильної втоми, кволість, головний біль локалізується в лобній й скроневій ділянці, розвивається апатія, знижується апетит, виникає безсоння. До 7-го дня хвороби збільшується селезінка, печінка буває збільшена в розмірах також. Висока температура тримається ще 10-14 днів, після чого знижується до норми на четвертому тижні від початку симптомів.

Через особливості патогенезу, інфікований найбільш заразний саме на 2-3-му тижні недуга. Якщо перебіг захворювання тяжкий, є високий ризик ускладнень. Гарячковий період стає тривалішим і затягується, інтоксикаційний синдром посилюється, спостерігається тифозний стан — марення, галюцинації. У деяких пацієнтів на другому тижні хвороби проявляється черевнотифозна висипка на шкірі у вигляді плоских рожевих плям на животі та бокових поверхнях тулуба, що іноді зберігається довше гарячки.

Досвідчений дерматолог впевнено диференціює екзантему та розпізнає розеольозний висип при черевному тифі.

На 3-му тижні у невеликої частини хворих черевним тифом можуть виникати кишкова кровотеча або перфорація кишки внаслідок утворення глибоких черевнотифозних виразок, інфекційно-токсичний шок (ІТШ) — загрозливий для життя стан, що є однією з причин смертності від черевнотифозної сальмонели. Прогресуючи, захворювання викликає неспецифічні ускладнення: тромбофлебіт, інфекційно-алергічний міокардит, цистит, неврит тощо.

Під час хвороби людину турбують метеоризм і закрепи. З плином якогось часу запор може перейти у діарею. Не регулярно спостерігається гіперемія та гіперплазія піднебінних мигдаликів. І це ще не всі ознаки черевного тифу, які варіюють індивідуально.

Клінічний перебіг черевного тифу останнім часом змінюється, частіше зустрічаються його легкі варіанти. Крім класичної також існують інші нетипові форми: абортивна, стерта, замаскована. З проявом яких першочергово відбувається ураження окремих органів — пневмотиф, нефротиф, менінготиф, анендикотиф, колотиф, холангіотиф. Дуже важко протікає інколи черевний тиф у дітей.

Черевнотифозні бактерії довго зберігаються у макрофагах і за несприятливих умов в ослабленому організмі людини спричиняють повторний розпал захворювання. Рецидив протікає швидше і переноситься не так важко.

Ознаки череного тифу в ході швидкого відновлення хвороби:

• cиндромом тривалої субфебрильної температури;
• спленомегалія;
• тахікардія;
• анеозинофілія;
• розеольозна висипка.

Черевний тиф схожий за симптоматикою на паратифи А і В та С й всі вони об’єднуються у поняття тифо-паратифозні захворювання. Бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту (зумовлені бактеріями роду Сальмонела) важливо відрізняти між собою на етапі діагностики в перші 5-7 днів хвороби.

Діагностика і лікування черевного тифу

Оперативна діагностика черевного тифу у дітей чи дорослих різних вікових груп є складним процесом. Клініко-епідеміологічні дані перш за все включають наявність контакту з інфікованими Salmonella enterica serovar Typhi та інформацію про те, яка загальна епідобстановка регіону. Лікар фіксує скарги хворого, вивчає історію захворювання, проводить візуальний огляд пацієнта. Лабораторні аналізи та дослідження обовʼязково призначаються з урахуванням етапу інфекційного процесу і швидко виконуються в медичній лабораторії.

Лабораторні методи діагностики черевного тифу:

• ЗАК;
• бактеріологічне дослідження;
• мікробіологічнe дослідження;
• серологічний аналіз крові;
• біохімічне дослідження калу.

З перших днів хвороби загальний аналіз крові дозволяє визначити чи є зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів, гіпереозинофілію, лімфо- й моноцитоз, підвищення ШОЕ. Основний та найбільш важливий метод лабораторного підтвердження черевного тифу і паратифів — бактеріологічний аналіз. Для ранньої діагностики використовується посів крові G. Виділення гемокультури бузумовно підтверджує наявність сальмонел тифі в організмі людини, хоча іноді негативний результат аналізу не гарантує їх відсутність. Пізніше, з 10-го дня хвороби здійснюють бактеріологічні дослідження калу і сечі. Також беруть жовч на аналіз. РІФ або реакція імунної флюоресценції дозволяє виявити черевнотифозні антигени за допомогою мічених специфічних сироваток через 12 год після посіву. Імунофлюоресцентний метод застосовують, щоб знайти збудника у крові, фекаліях, сечі. Реакція пассивної гемагглютинації (РПГА) — серологічний тест для якісного визначення антитіл у сиворотці крові до збудника черевного тифу. Лабораторними критеріями виникнення кишкової кровотечі є зниження числа еритроцитів і вмісту гемоглобіну та позитивна реакція Грегерсена у випорожненнях.

Встановити точний діагноз «Черевний тиф» допомогають представлені результати лабораторних аналізів. Однак, лікування не починається за попереднім медичним висновком. Для контролю стану хворого і раннього виявлення ускладнень проводять: УЗД черевної порожнини, ЕКГ або Ехо-КГ, рентген органів грудної клітини. Диференціювати черевний тиф доводиться від: міліарного туберкульозу, висипного тифу, бруцельозу, малярії, трихінельозу, інфекційного мононуклеозу, сепсису та ін.При виявленні будь-яких ознак черевного тифу необхідна невідкладна госпіталізація зараженого в інфекційний стаціонар. Кращий контроль над станом хворого забезпечується лише під наглядом досвідчених медичних працівників, діяльність яких направлена на запобігання подальшому поширенню інфекційного захворювання та клінічне одужання пацієнта. Лікування черевного тифу проводить кваліфікований лікар-інфекціоніст або дитячий інфекціоніст. У разі необхідності, додатково надається консультація гастроентеролога, нефролога або інших суміжних фахівців. Деякі питання стосовно лікування черевнотифозної інфекції у вагітних жінок входять до компетенції такого лікаря як акушер-гінеколог. При перфорації кишківника показано термінове хірургічне втручання.

Базовий комплекс заходів у відділенні інфекційного стаціонару спрямований на догляд, дотримання постільного режиму, дієту. Для полегшення симптоматики приймають антипіретики, які мають жарознижувальний і болезаспокійливий ефект. Ліжковий режим хворих черевним тифом залежить від форми та стадії хвороби, наявності, виду й інтенсивності проявів ускладнень. Лікувальне дієтичне харчування має бути збалансованим і відповідати вимогам дієтотерапії (стіл № 4; 46) за Певзнером. З одужанням спеціальний харчовий раціон поступово розширюють, збільшуючи його калорійність. Полівітамінний комплекс або інші дієтичні добавки не виключаються, адже ослаблений організм потребує більшої кількості вітамінів.

Неінвазивний метод лікування черевного тифу — антибактеріальна терапія. Антибіотики використовують з урахуванням чутливості Сальмонела бактерії Тифі до левоміцетину, рифампіцину або ампіциліну. Для боротьби з інтоксикацією ставлять крапельниці з розчинами, які ефективно очищають і стабілізують весь організм. Важливе значення має полоскання порожнини рота спеціальними антисептичними засобами, що мають протизапальну дію й антибактеріальні властивості. Хворим на черевний тиф призначаються тонізуючі перепарати для серцево-судинної системи. Проте, застосування антибіотиків специфічної дії не попереджає рецидиви хвороби і формування хронічного черевнотифозного бактеріоносійства.

Залежно від тяжкості захворювання та наявності ускладнень, при черевному тифі призначаються етіотропне лікування і патогенетична терапія, а за показаннями — препарати для підвищення імунітету й ліки, які мають стимулюючу дію.

Призначення, коригування і тривалість повного курсу лікування визначає тільки лікуючий лікар. Якщо належне лікування черевного тифу відсутнє, характерні симптоми відновлюються вже через 2 тижні після завершення гарячкового періоду. Перенесене захворювання залишає після себе стійкий постінфекційний імунітет. Усі, хто вже перехворів черевним тифом повинні пройти диспансерне спостереження тривалістю не менше ніж 3 місяці. Захворіти повторно — рідкісне явище.

Варто відзначити, етіотропна протибактеріальна терапія краще працює в комплексі з засобами, що стимулюють захисні сили організму та підвищують специфічну/неспецифічну опірність і несприйнятливість до зовнішніх факторів.

Неспецифічна профілактика черевного тифу

В Україні черевний тиф розноситься через сильні зливи, руйнівні повені або паводки. Не менш важливу роль у поширенні S. Typhi відіграють туризм, відпочинок біля водойм, вживання немитих ягід та фруктів, відсутність належного інфекційного контролю, а не так часто недостатня обізнанність про недуг, серед лікарів у містах і селах. На окремі випадки захворювання черевним тифом в Києві впливають не тільки всі вище зазначені чинники, а й посилена міжобласна міграція українців в столицю.

Сезонний підйом захворюваності на черевний тиф пояснюється не лише спрощеним механізмом передачі інфекції. Серед інших факторів — зниження реактивності організму під впливом надмірної інсоляції УФ-випромінення, купання у відкритих водоймах, надмірне споживання вуглеводів, порушення водного балансу і водно-електролітного обміну, зниження бар’єрної функції шлунка, бактерицидні властивості крові. Влітку харчові спалахи черевного тифу частішають внаслідок бактеріального забруднення продуктів харчування і води Сальмонелою Тифі.

Щоб уникнути зараження в місцях, де поширений черевний тиф, насамперед слід дотримуватися правил особистої харчової безпеки:

• пити очищену воду або воду з пляшок (бутильовану воду);
• використовувати питну воду для приготування їжі;
• споживати овочі та м’ясо тільки після термічної обробки;
• не вживати сирих морепродуктів, риби, непастеризованих молочних продуктів.

Це простий комплекс рекомендацій, але надзвичайно важливого значення.

Щеплення від черевного тифу в Києві

Для формування специфічного індивідуального імунітету успішно роблять щеплення, як найефективніший та найкращий спосіб профілактики черевного тифу. До групи підвищеного ризику належать громадяни, які ведуть спосіб життя або їх вид діяльності пов’язаний з можливістю потенційного інфікування.

В першу чергу, щеплення від черевного тифу показане:

• мандрівникам;
• військовослужбовцям;
• людям з ослабленим імунітетом;
• працівникам закладів громадського харчування;
• співробітникам комунальних служб;
• працівникам мереж очисних споруд;
• лікарям та медичному персоналу інфекційних лікарень;
• співробітникам санітарно-епідеміологічних станцій;
• науковцям, які працюють в бактеріологічних лабораторіях.

Вакцинопрофілактика черевнотифозної інфекції проводиться за епідемічними показаннями. Екстрена вакцинація — при значному погіршенні епідеміологічної ситуації, з метою запобігання захворювання людей в осередках інфекційної хвороби або осіб, імовірно, інфікованих нею. Під час стихійних лих, великих аварій в комунальних системах водопостачання і каналізації рятує масова імунізація населення.

Зробити щеплення від черевного тифу необхідно при виїзді за кордон в ендемічні регіони та епідемічні зони поширення інфекції. Зустрічається черевний тиф серед людей повсюдно, але найбільш небезпечна для життя бактеріальна інфекція в країнах Африки, Індії й Азії. Там випадки захворювання трапляються рівномірно протягом року, де можуть масово шириться. Коли виникає спалах інфекції в певному регіоні або колективі тощо, особи, які могли мати контакт із зараженими, залежно від їх вакцинального статусу, повинні звернутися до лікаря, щоб дізнатися чи потрібно додатково робити щеплення.

Вакцинація від черевного тифу входить у календар рекомендованих щеплень в Україні.

Убезпечити себе і своїх близьких від важких наслідків хвороби допоможе вакцинація. Вакцинуйтеся вчасно!

Кваліфіковані фахівці медичного центру «Колібрі», що розташований в Києві на житловому масиві Позняки, проводять безпечну дієву вакцинацію дітей і дорослих з використанням сертифікованої вакцини проти черевного тифу. Імунопрофілактика здійснюється за попереднім записом під контролем досвідчених лікарів. Заздалегідь заплановане щеплення дітям ставиться під безпосереднім наглядом дитячого лікаря. На всі питання батьків про вакцинацію дітей відповідає педіатр. Консультація терапевта є передумовою до щеплення дорослим. Терапевт сьогодні — це насамперед сімейний лікар для всієї родини. Кожен із них визначає абсолютні або тимчасові протипоказання до застосування вакцини.

Остаточне рішення щодо введення щеплення приймають саме лікарі первинної ланки, однак, до того, пацієнт повинен пройти обов’язковий медогляд. У разі крайньої небезпеки інфікування під час вагітності жінка підлягає вакцинації від черевного тифу тільки після консультації гінеколога, з оцінкою користі для матері й ризику для розвитку плода. Підготовка і порядок проведення профілактичних щеплень залежить від конкретного звернення пацієнта. У переважній своїй більшості, коли імуностимуляція дозволяється, в маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт (дорослий або дитина в супроводі одного з батьків), де медсестра виконує введення ін’єкції в стерильних і комфортних умовах. У випадку раптового виникнення анафілактичної реакції, що траплвється вкрай рідко, медичні працівники клініки зможуть надати термінову медичну допомогу. Після імунізації видається сертифікат про вакцинацію міжнародного зразка, що підтверджує вакцинальний статус людини.

Якщо буде потреба, щеплення повторюють пізніше, так як ревакцинація від черевного тифу проходить не раніше ніж через 3 роки.

Вакцина «ТІФІМ Ві»

Сучасна вакцина «ТІФІМ Ві» (Франція) — це якісний імуностимулюючий препарат для щеплення, за допомогою якого відбувається формування довготривалого імунітету проти Сальмонели Тифі в організмі людини. Рідка черевнотифозна вакцина складається з однієї дози 0,5 мл. Перша і єдина доза препарату «ТІФІМ Ві» вводиться дитині від 2-го року життя і дорослому без обмежень за віком. Ефективний шлях введення вакцини під шкіру або внутрішньом’язово в дельтоподібний м’яз плеча.

Французька полісахаридна моно вакцина від черевного тифу «ТІФІМ Ві» містить у своєму складі основний компонент Vi-антиген Salmonella typhi (ViCPS). При введенні «ТІФІМ Ві» в крові утворюються специфічні Ві-антитіла, внаслідок чого вже через 2-3 тижні після щеплення організм стає несприйнятливим до черевнотифозної інфекції. Від стану імунітету пацієнта залежить швидкість формування імунної відповіді на проведене щеплення. Вироблений в результаті вакцинації штучний імунітет до черевного тифу зберігається протягом 3-4-х років. Ефективна вакцина «ТІФІМ Ві» також допомогає організму перенести черевний тиф без гострого перебігу або у легкій чи безсимптомній формі.

У більшості щеплених вакциною «Тіфім Ві» вакцинація переноситься добре, але зовсім рідко існує ймовірність появи побічних ефектів. Серед них, місцеві реакції і незначний дискомфорт (почервоніння в місці ін’єкції, болить місце уколу), ще рідше — слабкість, біль у голові, блювання, діарея. Вакцинаційний препарат «ТІФІМ Ві» — показаний усім людям для активної імунізації від черевного тифу, у яких немає медичних противопоказань, і рекомендований до використання Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Водночас, для поїздок за кордон дозволяється поєднувати лікарські препарати «Тіфім Ві» та «Стамарил» — щеплення від жовтої лихоманки.

Вакцина «Тифбар TCV» або «TYPHIBEV» від сальмонели черевного тифу

Довгий час очікувалося створення вакцини від тифу для ін’єкцій дітям раннього віку. Перша високоякісна Vi-кон’югована з правцевим анатоксином вакцина від черевного тифу «Тифбар TCV» була попередньо кваліфікована ВООЗ в 2018 році. Наприкінці 2020 року прекваліфікацію пройшла друга Ві-кон’югована черевнотифозна вакцина «TYPHIBEV», до складу якої входить Vi-полісахарид, кон’югований з нетоксичним похідним дифтерійного токсина CRM19715. Введення щеплення вакциною «Тифбар TCV» або «TYPHIBEV» згідно з інструкцією до лікарського засобу, пропонується однією дозою дітям від 6 місяців та дорослим до 45 років (внутрішньом’язово). Кон’юговані вакцини «TYPHIBEV» і «Тифбар TCV» утворюють більш міцніший імунітет до захворювання, демонструючи вищу ефективність порівняно з іншими анти-тифі вакцинами. Виробляються «Тифбар TCV»/«TYPHIBEV» на території Індії.

Станом на січень 2026 року обидві індійські вакцини «Тифбар TCV» й інший його аналог «TYPHIBEV» не завезені в Україну.

Вартість вакцинації та ціна вакцини від черевного тифу залежить від обраного щеплювального препарату.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.