Вакцинація від пневмококової інфекції

Що таке пневмококова інфекція та як я можу себе захистити

Пневмококова інфекція — інфекційне захворювання, характеризується частим ураженням ЛОР-органів, легенів і центральної нервової системи. Збудником пневмококової інфекції є бактерія, яка має пневмококову капсулу. Вона складається з комплексу поліцукридів, які визначають серологічний тип і ступінь хвороботворності (патогенності) даного інфекційного агента — бактерії пневмокока. Розповсюдження пневмококової інфекції відбувається взимку та на початку весни. Епідемії пневмококової інфекції досить рідкісні.

Зазвичай інфекція поширюється виключно серед людей у повітряно-крапельний механізм. У більшості випадків це відбувається аерозольно при чханні, кашлі, тісному контакті з інфікованою людиною, а також через предмети побуту з залишками слини, мокроти або виділень з носа. Більшість здорових людей є носіями пневмокока. Бактерії пневмокока потрапляючи в дихальні шляхи зосереджується на слизових облонках носоглотки, колонізуючи поодинокі ділянки респіраторного тракту, але активізуються тільки під впливом тригерних факторів (переважно вірусних інфекцій). У разі спровокованої інфекції — розмножується не тільки у респіраторному тракті, а й через кровотік викликаючи бактеріємію, потрапляючи в тканини, які оточують головний і спинний мозок.

Пневмококова інфекція становить найбільшу небезпеку для дітей віком від 6 місяців до 1 року, а також спричиняє захворювання у людей будь-якого віку. До важких інвазивних пневмококових інфекцій схильні пацієнти, які мають хронічні захворювання (кардіореспіраторні, цукровий діабет, печінки), люди з ослабленим імунітетом, лежачі хворі, курці, алкозалежні. У людей похилого віку навіть без супутньої патології, медичний прогноз несприятливий. Епітелій дихальних шляхів, пошкоджений хронічним бронхітом або поширеними респіраторними вірусами, створює сприятливий фон для розвитку пневмококової інвазії.

Які симптоми пневмококової інфекції

Клінічні прояви пневмокока залежать від локалізації інфекційного процесу, а перебіг може бути безсимптомним, навіть легким. Інкубаційний період триває від 1 до 3-х днів. Пневмококова інфекція має велику кількість клінічних варіантів і стає небезпечною, якщо викликає запалення легень, бактеріємію чи інші ускладнення. Сприйнятливі люди можуть відчувати пневмококову бактеріємію як первинний прояв інфекційного процесу або як гостру фазу локалізованої пневмококової інфекції. Пневмококи також можуть викликати: отит, риносинусит, менінгіт, сепсис, ендокардит, інфекційний артрит, рідше перитоніт тощо. Початкові симптоми пневмококової інфекції схожі на інші респіраторні вірусні інфекції, серед них: лихоманка, озноб, біль у мʼязах. Точні прояви пневмококової інфекції залежать від того, яке саме захворювання розвивається під її впливом.

Пневмококова пневмонія є одним із поширених. Запалення легеневої тканини може відбуватися частково або осередково. Початкові симптоми посилюються, прискорюється серцебиття, зʼявляється задишка, кашель з жовто-зеленоватою мокротою, що супроводжується болем у грудях з утрудненням дихання.

Гострий середній отит спричинений пневмококами зустрічається у немовлят. Дитину турбує больові відчуття в області вуха, підвищена слухова чутливість до звукових подразників. Майже третина заражених дітей переносять пневмококовий середній отит на 2-му році життя, а його рецидиви — поширене явище. Характеризується тяжким перебігом і високою ймовірністю пошкодження барабанної перетинки — перфорація, це одна з причин зниження слуху у дітей під час захворювання.

Риносинусит також може бути обумовлений пневмококами. Запалення слизової носа і приносових пазух може приймати хронічний перебіг або мати полімікробну етіологію. Досить часто уражаються верхньощелепний і гратчастий синуси. Інфекція в лобовій і клиноподібній пазухах може розноситися на мозкові оболонки, що призведе до пневмококового бактеріального менінгіту. У маленьких дітей при бактеріальному менінгіті виникає сильна дратівливість, тривалий плач, можливі судоми.

Пневмококовий сепсис — небепечне ускладнення, при якому розвивається зараження крові з ризиком тяжкого ураження інших органів (кишечника, нирок, серця, та ін.) в організмі людини. Високий ризик розвитку сепсису особливо у дітей у віці до 5 років. Стан може проявлятися зниженням температури тіла, слабкістю і загальмованістю, блюванням, неможливістю споживати їжу.

При інфекційному зараженні крові, можливо спостерігати симптоми гострого гнійного пневмококового менінгіту: сильний головний біль, ригідність потиличних м’язів, сплутаність свідомості, світлобоязнь та ін.

Гостре гнійне запалення мозкових оболон, яке викликається пневмококом, може виникати як вторинне захворювання внаслідок бактеріємії з інших фокусів інфекції, зокрема пневмококової пневмонії. Крім того, інфекційний процес може поширюватися безпосередньо з вуха або придаткових пазух носа. Більшість випадків пневмококового менінгіту у дітей припадає на вік 5-9 років.

В результаті бактеріємії може зʼявитися пневмококовий ендокардит — запалення внутрішньої оболонки серця, навіть у людей, які не мають клапанної патології, що в свою чергу призводить до швидкого розвитку серцевої недостатності.

Септичний артрит — запальний процес у суглобах, здебільшого спричинений пневмококовою бактеріємією, що походить з іншої локалізації інфекції.

Різке виникнення пневмококового перитоніту переважно спостерігається у пацієнтів, які страждають на цироз печінки та асцит.

У літніх людей симптоми пневмококової інфекції можуть бути менш вираженими і тому їм особливо важливо контролювати самопочуття і вчасно звернутися до лікаря за діагностикою.

Діагностика і лікування пневмококової інфекції

Діагностика пневмококової інфекції грунтується на підставі даних клінічної картини про захворювання та його перебіг. Зважаючи на ретельно зібраний анамнез проводять лабораторні дослідження. Перш за все здають загальний аналіз крові й тест на специфічні атитіла до пневмококів у сироватці крові. Для аналізу можливий забір біологічного матеріалу — мокротиння; гнійних виділень, отриманих за допомогою пункції при отиті, синуситі та ін. Пневмококи виявляють шляхом мікроскопії, а також — бактеріологічного посіву на наявність генетичних фрагментів. З появою симптомів пневмонії призначають інформативні методи променевої діагностики. Рентген легенів або флюорографію, рідше комп’ютерну томографію, щоб оцінити стан органів грудної клітини. Для підтвердження пневмококової пневмонії проводять бактеріологічний посів крові або плевральної рідини. У випадку, коли спостерігаються менінгеальні симптоми здійснюється аналіз спинномозкової рідини. Якщо вміст рідини мутний або є лейкоцитоз, діагноз «пневмококий бактеріальний менінгіт» підтверджують, виконуючи посів або методи ідентифікації пневмокока за допомогою ПЦР-діагностики та лабораторних тестів. Для підтвердження пневмококового сепсису виконують бакпосів крові на стерильність. Точна діагностика пневмококової інфекції, а саме отримані результати допоможуть вірно визначити курс лікування. Можливе проведення додаткових тестів для визначення чутливості до антибіотиків перед лікуванням.

Ефективне лікування пневмококової інфекції призначається виключно лікарем. Педіатр та сімейний лікар проводять огляд дітей і дорослих з легким перебігом захворювання, спричинених пневмококами, призначають лікування лише в амбулаторних умовах, або проводять лікувально-профілактичні заходи щодо його попередження. Якщо пневмококова інфекція провокує тяжке захворювання (бактеріальну пневмонію, менінгіт, бактеріємію, сепсис та інші), потрібна негайна госпіталізація в інфекційний стаціонар, а лікування проводиться лікарем-інфекціоністом. Шпиталізація також рекомендована тим, хто перебуває в групі ризику: дітям віком до 5 років, людям з ослабленим імунітетом та/або з тяжкими хронічними захворюваннями, громадянам похилого віку. Для лікування пневмококової інфекції застосовують антибактеріальну терапію. Її доповнюють симптоматичним лікуванням, яке залежить від захворювань та їх усладнень, що були спричинені пневмококами. Варто зазначити, що пневмокок визначається стійкістю до антибактеріального лікування. Причиною підвищення резистентності до антибіотиків у переважно є неправильний прийом препаратів, використання ліків без призначення лікаря, недотримання рекомендованого дозування або тривалості курсу лікування. Це погіршує медичний прогноз для хворих, у яких пневмококова інфекція протікає у тяжкій формі. Антибіотики назначають, враховуючи дані про несприйнятливість організму до них, а також до штамів пневмокока, які поширені у конкретному регіоні. Переважно застосовують бета-лактамні та макролідні антибіотики, але є багато поширених у всьому світі типів пневмокока, які мають іммуність до них. Крім особливостей захворювання лікар враховує це при підборі відповідної антибактеріальної терапії. Для симптоматичного лікування можуть використовуватися жарознижувальні, знеболювальні, нестероїдні протизапальні, антигістамінні засоби протидії. У разі розвитку бактеріальної пневмонії показане застосування муколітиків, які розріджують мокротиння та спрощують його виведення з легенів при кашлі. Також можуть використовуватися бронхолітичні, кардіопротекторні, сечогінні препарати. Одночасно з антибіотиками лікар призначає пробіотики, які містять непатогенні корисні бактерії, дріжджі й інші мікроорганізми для збереження нормальної мікрофлори травного тракту. У період лікування важливо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо постільного режиму та збалансованого харчування, а також режиму пиття.

Щоденне дотримання правил особистої гігієни, вчасна і регулярна профілактика ГРВІ є практичними рекомендаціями щодо зміцнення захисних сил організму людини, формуючи типовий барʼєр до пневмококів. Для профілактики пневмококової інфекції та її ускладнень також можуть виконуватися неспецифічні альтернативні методи: прийом вітамінів й вітамінно-мінеральних комплексів, ведення активної фізичної життєвої діяльності, дотримання заходів респіраторного етикету, обмеження контактів із інфікованими та хворими людьми.

Щеплення від пневмококової інфекції (пневмококу) у Києві

Найкращий спосіб попередження пневмококової інфекції — вакцинація.

Щеплення завжди актуально, як для первинної імунізації дітей, так і вакцинації/реквакцинації дорослих. Існує понад 90 серотипів пневмококів, кожен з яких має різну структуру капсули. 13 основних підвидів стрептокока пневмонії є причиною більшості випадків інвазивних (заразних) і неінвазивних форм пневмококових захворювань. Однак статистичні дані змінюються y зв’язку з широким використанням щеплення полівалентними вакцинами до яких належить кон’югована і полісахаридна. Кон’югована вакцина застосовується без вікових обмежень, а полісахаридна — після досягнення дитиною 2-х років. Вакцинація дітей від пневмококової інфекції частіше здійснюється кон’югованими вакцинами, що призводить до формування більш стійкого імунітету і захищає організм на триваліший термін. Пневмококове щеплення дорослим роблять обома типами вакцин.

В Україні вакцинопрофілактика пневмокока не внесена у календар обовʼязкових щеплень, але належить до рекомендованих.

Заздалегідь зробити щеплення від пневмококової інфекції потрібно при виїзді за кордон, подорожуючи в деякі країни світу. Достатньо пройти імунізацію людям усіх вікових категорій, щоб знизити ризик появи ускладнень після ГРЗ, грипу, а також тим, у кого є хронічні захворювання.

В медичному центрі «Колібрі», що знаходиться в Києві на житловому масиві Позняки, під контролем кваліфікованих лікарів проводиться вакцинація дітей і дорослих ефективними й безпечними вакцинами від пневмококової інфекції та її можливих ускладнень: пневмонії, бронхіту, отиту середнього вуха, менінгіту, сепсису тощо.

На етапі підготовки пацієнта до процедури щеплення здійснюється обов’язковий медичний огляд педіатра або сімейного лікаря (залежно від віку пацієнта). Перед вакцинацією можна здати аналізи, а за умови необхідності залучити фахівця вузького профілю для додаткової консультації. Крім того, остаточне рішення щодо проведення імунізації приймається лікарем, який проводить термометрію, аналіз анамнезу та враховує всі протипоказання, що підтверджують стан здоров’я людини. При цьому, звичайна застуда з невираженими симптомами не є перешкодою для щеплення.

У переважній своїй більшості імуностимуляція дозволяється, в маніпуляційний кабінет клініки запрошується дитина в супроводі одного з батьків/особа дорослого віку, де медсестра виконує введення ін’єкції внутрішньом’язово у передньо-зовнішню частину стегна або плече в стерильних і комфортних умовах.

Нині імунопрофілактика пневмококової інфекції проводиться тільки трьома вакцинальними преператами.

Вакцина: «Ваксньюванс», «Превенар 13» або «Синфлорикс»

«Ваксньюванс», «Превенар 13» або «Синфлорикс» — це якісні високоефективні вакцини проти пневмококів. Неживі, кон’юговані, без побічних дій, крім поширених реакцій на проведене щеплення. В окремих випадках у дорослих чи дітей існує можливість невизначених ризиків та різний рівень їх прояву.

Новий препарат «Ваксньюванс» включає два додаткові серотипи 22F і 33F, які є пріоритетно значущими для дорослих і не входять до складу Превенар 13. Вважається, що останній з хорошим профілем безпеки, найпоширеніший в країні. Натомість Синфлорикс має в своєму складі меншу кількість Streptococcus pneumoniae порівняно з іншими кон’югованими вакцинами та зазвичай використовується в педіатрії.

Схема вакцинації від пневмококової інфекції залежить від віку пацієнта.

Схема вакцинації Превенар 13

Вакцинація щеплювальним препаратом «Превенар 13» виробництва Pfizer (США) показана дітям з віку 6 тижнів до 5 років, а дорослим — без вікових обмежень.

Щеплення від пневмококової інфекції вакциною «Превенар 13» ставлять:

• немовлятам віком від 6 тижнів до 6 місяців. Вводять 4 дози вакцини. Інтервал між трьома першими становить не менше 1 місяця, а четверта доза рекомендована у віці 11-15 місяців. Або в іншому випадку — три дози. Першу, починаючи з 2-місячного віку, другу – через 2 місяці, третю дозу – у віці 11-15 місяців;
• малюкам у віці 7-11 місяців — дві дози з перервою між введеннями не менше 1 місяця, а третю дозу — на другому році життя;
• дітям раннього віку від 1 до 2-х років — дві дози з проміжком часу не менше 2 місяців;
• дітям за віком від 2-х років та дорослим — одну дозу вакцини. Необхідність ревакцинації не встановлена.

Препарат для щеплення «Превенар 13» захищає дітей та дорослих від зараження тринадцятьма найбільш небезпечними серотипами пневмокока, включаючи стійкі до антибактеріальної терапії.

Схема вакцинації Синфлорикс

Вакцинація прищеплювальним препаратом «Синфлорикс» виробництва GlaxoSmithKline (Бельгія) затребувана для дітей віком від 6 тижнів до 5 років. Вікові обмеження для дорослих відсутні.

Щеплення від пневмококової інфекції вакциною «Синфлорикс» ставлять:

• немовлятам віком від 1,5 до 6 місяців. Вводять 4 дози вакцини. Перші 3 дози з інтервалом не менше 1 місяця. Бустерна доза не раніше, ніж через 6 місяців після 3-ої дози, бажано у віці 12-15 місяців. Або 3 дози — першу з двомісячного віку, другу — через 2 місяці, третю-бустерну — не раніше ніж через півроку після другої;
• малюкам у віці 7-11 місяців — 3 дози, 2 з них із перервою не менше 1 місяця між щепленнями. Ревакцинація третьою дозою рекомендована на другому році життя з проміжком часу не менше ніж 2 місяці від попередньої дози;
• дітям віком від 1 до 5 років — 2 дози з проміжком не менше 2 місяців; 
• дітям, первинну вакцинацію яких було розпочато після 1 року, ревакцинація не проводиться;
• дорослим — одна доза вакцини.

Препарат для щеплення «Синфлорикс» містить захист від десяти найпоширеніших штамів пневмококу й нетипової гемофільної палички, що надійно убезпечує, як дітей так і дорослих.

Схема вакцинації Ваксньюванс

Схема планової вакцинації Ваксньювансом виробництва Merck (Нідерланди) ідентична Превінару 13. У разі, якщо імунізацію розпочато іншою пневмококовою вакциною, завершити її можна переходом на використання Ваксньюванс на будь-якому етапі. Це 15-валентна вакцина, що допомагає створити імунний захист від 15 серотипів пневмокока.

Що необхідно знати батькам, які планують пневмококове щеплення

При дотриманні термінів вакцинації препаратами «Синфлорикс» і «Превенар 13» та/або «Ваксньюванс» у дитини формується стійкий імунітет до бактерії пневмокока. Специфічний імунітет виробляється через 10-15 днів після введення вакцини й зберігається в організмі протягом 5 років. Якщо перше щеплення проти пневмококової інфекції, незалежно від походження вакцини, виконується пізніше ніж у 2 місяці після народження дитини, то графік вакцинації дитини педіатр створює індивідуально. Проте, схема щеплень може бути змінена і при наявності хронічних респіраторних захворювань та комплексних показників роботи імунної системи.

Попередня консультація педіатра чи то терапевта особливо необхідна тим, кому протипоказана вакцинація від пневмококої інфекції будь-яким імуностимулюючим препаратом.

Вакцини від пневмококової інфекції можна застосовувати в один день з іншими дієвими імунобіологічними препаратами проти: гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, епідпаротиту, краснухи, менінгоковової інфекції та інших інфекційних захворювань — за умови, якщо інʼєкції будуть проводитися в різні ділянки тіла.

Кращим способом стимулювати імунні реакції організму до боротьби з бактерією пневмокока є вакцинація: «Ваксньюванс», «Превенар 13» або «Синфлорикс», ціна якого доступна.

Ознайомитись з ціною на вакцинації та перевірити чи всі вакцини є наявності можна за посиланням.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.