Вакцинація від сказу

Що таке сказ у людини і як я можу себе захистити

Сказ (водобоязнь) — вірусна інфекція, характерезується гострим перебігом захворювання, стрімким ураженням центральної нервової системи і глибокими неврологічними розладами, що зумовлюють стани крайнього збудження, агресивність, когнітивні порушення, паралічі та судоми, а зрештою, призводить до неминучої смерті. Збудником хвороби є РНК-нейротропний вірус з родини рабдовірусів. Вірус сказу поділяється на два види «дикий» і «фіксований». Дикий вірус — поширений в природних умовах серед тварин і має назву «вуличний», є високо патогенний як до інших мʼясоїдних тварин так і для людей, утворюючи специфічні тільця Бабеша-Негрі в клітинах спинного та головного мозку. Фіксований вірус використовують у лабораторній та виробничій практиці для виготовлення антирабічних вакцин від сказу. Усі польові штами рабічного вірусу були відокремлені від людей, тварин та гризунів на території Центральної Європи, від фруктоїдних кажанів, африканських землекопових, членистоногих (комарів і москитів), коней у Судані та Нігерії й мають високу варіабельність та спорідненість в імунобіологічному відношенні. Завдяки роботі французького вченого Луї Пастера частково атенуйований фіксований вірус сказу був одержаний в результаті тривалих чергувань пассажів дикого вірусу, який втратив свою патогенну вірулентність проти людей і тварин й здатність формувати комплекс збудника сказу з антитілами проти нього в мозковій тканині, так звані тільця Бабеша-Негрі. Обидва види мають схожу антигенну структуру. Зазвичай через це, імунопрофілактика фіксованим штамом формує стійку несприйнятливість до вуличного вірусу сказу.

Походження сказу можна простежити до інфікованих хижих тварин родини собачих, котячих та кунячих, а також рукокрилих, які є найпоширенішими переносниками інфекції. Нечасто хворіють гризуни, велика й дрібна рогата худоба, але вони також можуть передавати смертельне захворювання. Вірус сказу зʼявляється у слині носія за тиждень до розвитку активної фази захворювання, появи перших клінічних ознак, і виділяється з нею до загибелі тварини. Зараження людини патогеном відбувається у контактний механізм передачі, найчастіше через слину при укусах за шию або обличчя, рідше за кисті руки, стопи ніг, а також при ослиненні інфікованою твариною відкритих ран, подряпин або інших мікроушкоджень шкірних покривів, слизових оболонок. Інфікування може відбуватися й іншими шляхами — респіраторно, якщо людина знаходиться в місцях, населеними летючими мишами, харчовим — через заражені продукти або воду, чи вертикальним — проникненням збудника інфекції від матері до дитини. Природна сприйнятливість людей до сказу визначається локалізацією укусу і тяжкістю отриманих ушкоджень й загалом рахується високою, але не абсолютною.

Інфекційний агент тривалий час зберігається при низьких температурах, в організмі без проявів хвороби але досить швидко руйнується при кипʼятінні, під впливом ультрафіолету, а такоє під дією дезінфікуючих речовин.

Збудник вірусу сказу розмножується і накопичується у головному мозку, що призводить до його прогресивного запалення, відомого як вірусний енцефаліт. У нервовій тканині вірус спричиняє характерні ушкодження: утворюється набряк, виникають крововиливи, відбувається порушення функцій стовбурових відділів, процес репродукції вірусу запускає дегенеративно-некротичні зміни нервових клітин. Точне уявлення про шлях, яким проникає вірус сказу в ЦНС, недостатньо вивчений. До наслідків ураження центральної нервової системи відносяться судомні скорочення м’язів грудної клітки, порушення дихання, серцево-судинні розлади, або через «пароксизм сказу» — зупинка дихання чи серця. З нервової системи вірус сказу розповсюджується по всьому організму людини. Він потрапляє у скелетні м’язи, порушує функцію тазових органів, уражає легені, серце та ін. Від хворої людини до здорової інфекція не передається.

Які клінічні ознаки та симптоми сказу

Інкубаційний період сказу у людини не має чітких термінів й може варіювати від двох тижнів до року. У симптоматиці сказ класифікують за трьома стадіями, змінюючи одна одну в період розпалу захворювання:

• перша — початкова (провісники хвороби);
• друга — психомоторне збудження (фобії);
• третя — розвиток паралічів (припинення функціональної активності органів).

Загальна тривалість клінічних проявів фактично коливається від 6 до 8 днів.

Початкова стадія сказу триває від 1 до 3 днів, розвивається повільно. Перші симптоми у людини з’являються в місці укусу, де виникає білий рубець. З плином часу ушкоджене місце викликає больові вудчуття, печіння, свербіж, почервоніння, набряк і гіперемію шкіри. До того ж стан ускладнюється: відмічається загальна слабкість, головний біль, відбувається незначне підвищення температура тіла 37-37,5 °С. Найнебезпечнішими є укуси в ділянки голови, шиї, що спричиняють зорові, слухові та нюхові галюцинації. Для початкового періоду характерними сиптомами сказу є типові порушення психічного стану людини: хворого долає безпричинний страх, туга, депресія, апатія. В інших випадках відчуття тривоги змінюється дратівливістю. Людина, що має недуг, стає замкнутою і байдужою до навколишніх подій, середовища, в якому перебуває. Спостерігається втрата апетиту або відмова від їжі, різке схуднення, порушення сну. Інколи стан хворого посилюють відчуття здавлювання в грудях (грудній клітці), перешкоди в стравоході, диспепсичні розлади, порушення стільця — закрепи.

Стадія збудження може тривати 2-3 доби, характеризується підвищеною рефлекторною збудливістю і домінуванням тонусу вегетативної нервової системи. В цей час захворювання характеризується появою різних фобій:

• аквафобія (при спробі зробити ковток води збільшується частота дихальних рухів, виникає болісне і раптове скорочення мʼязів гортаноглотки — спазм ковтальних і дихальних м’язів);
• аерофобія (боязнь свіжого повітря);
• фонофобія (боязливе відчуття гучних звуків);
• фотофобія (болюче сприйняття сонячного або штучного світла).

Зовнішні подразники загострюють відповідну реакцію нервової системи. Виникають болісні судоми лицьових м’язів, що спотворюють обличчя людини, спричинені нападами фобій, що тривають декілька секунд, але які з розвитком захворювання частішають. Надмірна пітливість і безперервне слиновиділення погіршують стан хворого. Триває прогресування психічних розладів з періодами сильного психомоторного збудження під час нападів. В ході таких епізодів пацієнт може стати небезпечним для себе та оточуючих. У проміжках між нападами людина відновлює самоовладання, формулює вірно відповіді на запитання і не проявляє агресивність в поведінці.

Третя фаза захворювання — стадія паралічів, що виникає внаслідок дисфункції кори головного мозку й може тривати кілька днів. В цей час з’являються мляві паралічі кінцівок, язика, обличчя, зникає чутливість, знижуються рухові функції, а також припиняються напади судом та фобій. Хворий «зловісно заспокоюється». Проте температура тіла значно підвищується до 40-42 °С, прискорюється серцебиття на тлі зниження артеріального тиску. Наслідки сказу для людей, як і для тварин, фатальні. Зрештою, хворий помирає в усіх випадках на 5-6 добу від початку захворювання через параліч серцево-судинного або дихального центру.

Діагностика і лікування сказу

Діагностика сказу включає кілька етапів. Попередній діагноз встановлює лікар-інфекціоніст або рабіолог на основі анамнезу пацієнта за фактом укусу чи попадання слини зараженої особини на ушкоджений зовнішній покрив тіла або слизові оболонки. Важливу роль у цьому відіграє своєчасний епідеміологічний метод дослідження інфекційних хвороб, що рятує й зберігає життя постраждалої людини. Точний клінічний діагноз встановлюється відповідно до розгорнутої клінічної картини захворювання з урахуванням динаміки розвитку — яскраво вираженою симптоматикою після інкубаційного періоду, особливо при наявності у хворого вищезазначених фобій. Підтвердити наявність збудника в організмі можна тільки за допомогою лабораторної діагностики. При обстеженні на сказ позачергово проводяться лабораторні дослідження, про результати яких швидко повідомляють лікаря. Саме вони визначають остаточний діагноз захворювання.

Сукупність різних прижиттєвих методів діагностики (в тому числі цитологічне, гістологічне та серологічне дослідження) включає аналіз на сказ:

• визначення вірусних антигенів методом флуоресціюючих антитіл (МФА) в перші дні хвороби у відбитках рогівки ока, слинних залоз, а також біоптатів шкіри при запальних процесах в ній, взятих у ділянці задньої поверхні шиї — потилиці;
• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) збудника РНК-вірусу в слині або лікворі (спинномозковій рідині);
• загальний аналіз крові у стадії збудження допомогає визначити підвищений рівнень концентрації лімфоцитів, вміст гемоглобіну і еритроцитів й відсутність числа еозинофілів (таким чином виявляється порушення електролітного балансу у сироватці крові);
• аналіз на титр специфічних антитіл до вірусу сказу проводять з 7-го дня хвороби у людей, що не були вакциновані (зазвичай не вдається здати аналіз через настання передчасної загибелі).

При розвитку симптомів сказу медичний прогноз вкрай несприятливий. Показана госпіталізація у відділення реанімації та інтенсивної терапії. Етіотропної терапії від сказу не існує. Всі лікувальні заходи спрямовані на надання медичної допомоги в умовах інфекційного стаціонару. Основною метою лікування сказу є полегшення стану хворого шляхом створення особливого середовища без впливу різних подразників із забезпеченням спокою, тиші. Призначають великі дози фармакологічних засобів з протибольвою дією — опіоїдних анальгетиків і проводять підтримуючу терапію. Нестачу рідин й зневоднення компенсують парентерально введенням сольових розчинів, плазми, діуретичних препаратів. За наявності порушення процесу ковтання застосовуюють зондове харчування. У деяких випадках для продовження життя людини, яка інфікована на сказ, підтримується функція дихання — проводиться допоміжна штучна вентиляція легенів. Однак, незважаючи на спроби врятувати пацієнта, результат завжди однаковий – хвороба не піддається лікуванню, що призводить до летального наслідку.

Щеплення від сказу в Києві

Сказ розповсюджений на всіх заселених континентах світу і має велике інтерсоціальне значення, оскільки є завжди смертельним для людини. Для того, щоб знизити ризик інфікування та запобігти розвитку захворювання, запроваджуються планові й екстрені профілактичні заходи до поширення сказу:

• обмеження контактів з бездомними тваринами, бродячими або дикими;
• імунізація домашніх улюбленців;
• вакцинація при виїзді за кордон для мандрівників/туристів, які час від часу подорожують до Европи, в Африку, Індію та країни Азії, і навіть Америку;
• імунопрофілактика населення, перш за все людей, що мають підвищений ризик зараження, повʼязаний з професійною діяльністю (фахівців ветеренарної медицини, військовослужбовців, медичних працівників наукових лабораторій, мисливців, спеціалістів з вилову та утримання безпритульних тварин тощо).

Вакцинація є найбільш дієвим методом, що спрямований на високоефективний захист від сказу і збереження життя людини.

Перед тим, як отримати щеплення від сказу, пацієнт повинен пройти ретельний медичний огляд. Зазвичай надається обширна консультація педіатра для батьків дитини або сімейного лікаря — дорослому. Вакцинопрофілактика проводиться тільки за відсутності клінічних протипоказань. Наявність будь-яких захворювань чи імовірно інших станів, які можуть стати перешкодою для того, щоб зробити щеплення максимально безпечно, потребують своєчасного лікування.

Якщо на етапі підготовки жодних обмежень до вакцинації не виявлено, досвідчені лікарі підберають правильну схему вакцинації, в залежності від індивідуальних особливостей пацієнта, враховуючи схильність або наявність хронічних захворювань, а також додатково проінформують, що робити якщо станеться порушення складеного графіку імунізації. У більшості випадків, коли імуностимуляція дозволяється, в маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт — дорослий або дитина в супроводі одного з батьків, де медсестра виконує введення ін’єкції в стерильних і комфортних умовах.

На випадок виникнення загрози зараження сказом в період вагітності акушер-гінеколог повинен повідомити про необхідність проведення вакцинації. Зазвичай щеплення вагітним жінкам вимагає застосування особливої вакцини проти сказу, яка не містить життєздатних збудників.

Звернутися до лікаря (вірусолога, рабіолога або лікаря-інфекцоніста) треба безпосередньо після укусу твариною, коли потрібна екстрена профілактика сказу — термінова антирабічна допомога. А вже потім, слідкувати за станом потерпілого, періодично здійснювати фізикальні методи обстеження продовжує сімейний лікар, допоки це буде актуально.

Сьогодні, щоб убезпечити себе і вберегти своїх близьких, більшість людей планують зробити антирабічне щеплення зазделегідь.

У медичному центрі «Колібрі», що розташований в Києві на житловому масиві Позняки, під контролем кваліфікованих лікарів проводиться вакцинація від сказу оригінальною і високоякісною вакциною «Верораб» або «Індіраб».

Антирабічна вакцина «Верораб» або «Індіраб»

Вакцина від сказу для людини «Верораб» (Франція) або «Індіраб» (Індія) — антирабічна очищена, інактивована. Антирабічна вакцина — це імунобіологічний медичний препарат для щеплення, що містить інактивований антиген вірусу сказу і призначається з метою формування специфічного імунітету (імунної відповіді організму). Щеплення дітям вакциною «Верораб»/«Індіраб» можливе за показаннями з самого народження. Вакцинація дорослих здійснюється без вікових обмежень. Введення профілактичного імуноглобуліну проти сказу відбувається одночасно з антирабічною вакциною й залежить від рівня ризику, а ситуації з високим рівнем вимагають їхнього поєднання. Допускається взаємозамінне використання будь-яких різновидів вакцини проти сказу. Однією з умов для введення вакцини є графік щеплень, затверджений виробником і попередньо узгоджений з лікарем.

Вакцинація від сказу не входить у календар обов’язкових щеплень, але досі антирабічне щеплення не втрачає актуальність, підтверджуючи це систематичними запитами на імунізацію від “нових” пацієнтів.

Курс імунізації складається з внутрішньом’язових ін’єкцій загальною кількістю 3 щеплення, що ставиться антирабічною вакциною «Індіраб» чи «Верораб» за графіком на 0-7-21 або 0-7-30 добу, де 0 — це день, в який вводиться перша доза, а імунітет людини підтримується шляхом введення додаткових бустерних доз протягом місяця. Ревакцинація — через 1 рік і кожні 3 роки, особливо якщо людина продовжує працювати в зоні високого ризику. Вакцинація «Індіраб» або «Верораб», яка здійснюється після укусу твариною, починається з 15-го дня після нанесеного ушкодження.

Після процедури щеплення медичні працівники в клініці спостерігають за станом людини протягом наступних 30-40 хвилин на випадок виникнення анафілактичної реакції. Проведений курс щеплень від сказу передбачає отримання документу — сертифікат встановленого міжнародного зразка, в якому зазначені всі деталі про зроблене щеплення. Профілактична імунізація від сказу починається тільки через місяць після застосування імунобіологічного препарату проти іншого інфекційного захворювання, наприклад, такого як: жовта лихоманка, папіломавірус, вітряна віспа.

Ціна надання послуг з вакцинації, в тому числі вакцини від сказу для людей, залежить від препарату, яким ставлять щеплення.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.