Вакцинація від вітряної віспи

Що таке вітряна віспа (вітрянка) та як я можу себе захистити

Вітряна віспа, також відома як вітрянка — поширене вірусне захворювання, яке характеризується везикулярним висипом (виразками) на шкірі та слизових оболонках і супроводжується вираженими явищами загальної інтоксикації організму, збудником якого є ДНК-геномний вірус, що класифікується як вірус герпесу людини 3 типу. Вірус вітряної віспи активний протягом 10-15 хвилин у навколишньому середовищі і швидко гине під впливом ультрафіолетового випромінювання, дією сонячних променів та під час нагрівання. Природна сприйнятливість людини до вірусу досить висока. Джерелом збудника інфекції є тільки людина. Захворювання розповсюджується при безпосередньому контакті з хворим, тактильно з вмістом пухирців висипки, непрямим шляхом через предмети побуту і особисті речі інфікованого або людину-носія збудника хвороби. Що стосується вагітних жінок, то зараження на вітряну віспу може відбуватися від матері до плоду через плаценту — внітрішньоутробно. Здебільшого вірус вітрянки передається у повітряно-крапельний механізм передачі з потоком повітря, через системи вентиляції тощо.

Патоген потрапляючи в організм людини, зосереджується на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів та проникає у лімфатичну систему, а наприкінці інкубаційного періоду — в кров. Інкубаційний період – це проміжок часу між моментом зараження до розвитку клінічних проявів захворювання, тривалість якого становить від 10 до 21 днів. Проведені лабораторні дослідження довели, що вітрянка може залишаєтися заразною близько 2-х тижнів.

Які симптоми вітрянки

Симптоми вітрянки у дорослих і дітей — однакові, в той час як ступінь тяжкості перебігу захворювання залежить від їх вираженості. Під час інкубаціонного періоду людина не відчуває ніяких змін у самопочутті. Через 2-3 тижні від моменту інфікування розпочинається продромальний (початковий) період хвороби, виникає загальне нездужання, що часто супроводжується підвищенням температури тіла.

Проявляються й інші симптоми вітряної віспи:

• гарячка до 39 °C з тривалістю до 6 днів;
• озноб;
• біль у мʼязах та суглобах;
• втрата апетиту;
• головний біль;
• кашель при ураженні слизової горла;
• утруднене дихання та нежить.
• збільшення лімфовузлів;

Триває цей період 1-2 дні, після чого хвороба стрімко прогресує, проявляється стадія виражених змін, гострої фази захворювання — період висипання.

З поміж зазначених симптомів вітрянки, початок вітряночного нездужання визначається несистематичною появою рожевих плям (розеол) та безпорожнинних утворень, горбиків на шкірі (папул), рідше на слизових оболонках, які зазвичай зʼявляються протягом кількох днів. Кожний епізод супроводжується підвищенням температури тіла. Плями виникають будь-де на тілі та можуть розповсюджуватися або залишатися локалізованими на певній ділянці шкіри. Неприємний сверблячий висип вітрянки покриває волосисту частину голови, все тіло й обличчя, слизові оболонки глотки, ротову порожнину, кон’юнктиви очей, поширюючись на повіки і статеві органи. Кількість елементів висипки може бути різною, від кількох десятків до сотень, але вони не з’являються на долонях рук та підошвах ніг. Протягом наступних 8-12 годин плями, горбики на шкірі наповнюються прозорою рідиною (іноді мутною, гнійною, геморагічною в залежності від форми вітряної віспи), що містить вірус у високій концентрації та переутворюються на пухирці (везикули). Пухирці вітрянки можуть лопатися, випускаючи рідину назовні, а процес загоєння складає 2-4 дні, залежно від їхньої кількості. Дискомфорт, повʼязаний із набряком уражених тканин та свербіжем, заважає спати ночами. Розчісування новоутворень, загрожує інфікуванням висипу, виникнення абсцесу або флегмон, і становить ризик ураження вторинними інфекціями. Зниження імунітету в цей період призводить до ймовірного загострення хронічних захворювань. Пошкоджені піхурці загоюються та поступово покриваються скоринкою — струпами або лусочками. Можна спостерігати одночасно елементи висипки на різних стадіях розвитку вітрянки: рожеві плями — папули, везикули — скоринки. Скоринки відокремлюються природним чином через 7-10 днів, не залишаючи видимих ​​слідів. Однак важливо уникати примусового іх видалення, оскільки є ризик інфікування і рубцювання тканини. Лише глибокі пошкодження ураженої шкіри викликають рубці, а більшість поверхневих шрамів остаточно зникають через 1-2 місяці.

Після закінчення гострої фази починається період згасання симптомів вітрянки. За цей час висип поступово зменшується і зникає, відбувається власне перехід до стадії одужання. Варто зазначити, що хворий поширює вірус за два дні до появи висипу і залишається заразним, допоки всі лопнуті пухирці повністю не заживуть.

Вітрянка уражає переважно дітей, навіть в перші дні життя, а найчастіше підлітків 15-16 років. У малюків спостерігається стійкість до віруса протягом кількох місяців від народження за умови, якщо мати мала природний або штучний імунітет проти збудника захворювання. В групі ризику і дорослі, які не хворіли. Прогноз для дітей і підлітків, хворих на вітряну віспу, — сприятливий. Втім через ускладнення, викликані хворобою, цей прогноз може змінитися. Інфіковані дорослі переносять недуг у важкій формі. Ознаки вітряної віспи можуть відрізнятися у кожному конкретному випадку. За характером висипу вітрянка поділяється на: везикулярну, геморагічну, гангренозну та бульозну. Везикулярна вітрянка проявляється у виді утворених папул та везикул — пухирців, які лопаються. Після процесу загоєння можливе утворення рубців. Геморагічна — визначається унаслідок виходу невеликої кількості крові під шкіру або слизові оболонки, в результаті чого пухирці наповнюються геморагічною рідиною. У гангренозної вітряної віспи навколо країв везикул з’являються осередки некрозу (відмирання тканин), що призводять до утворення виразок після відшаровування скоринок. Бульозна — проявляється у немовлят і відрізняється появою виразної висипки на внутрішніх органах.

Знаючи загальні прояви хвороби, потрібно негайно звернутися до лікаря на ранній стадії захворювання.

Діагностика і лікування вітрянки

Діагноз «вітрянка» встановлюється лікарем за клінічними ознаками інфекційного захворювання. Діагностика вітрянки передбачає збір анамнезу, огляд пацієнта, аналіз виявлених симптомів. Перебіг вітряної віспи переважно легкий. Але у деяких випадках, при нетиповій формі хвороби призначаються лабораторні аналізи:

• визначення ДНК вірусу вітряної віспи методом ПЛР;
• виявлення маркерів інфекції — антитіл до патогена (імунофлуоресцентний аналіз — ІФА);
• тест мазка з ураженої ділянки шкіри.

Лабораторні методи дослідження надають лікарю важливу інформацію про загальний стан пацієнта та стадію захворювання. Вагітним жінкам, які захворіли на вітряну віспу в період першого триместру, рекомендується пройти ультразвукове дослідження на 22-23-му тижні. Процедура виконання УЗД має важливе значення для виявлення будь-яких вад розвитку, аномалій плода, які асоціюються з вітрянкою, синдромом вродженої вітряної віспи. Для встановлення внутрішньоутробної інфекції збирають для досліджень зразки навколоплідних вод. Вірогідність розвитку вад від вітрянки становить лише 1% на відміну від краснухи. Під час третього триместру вагітності (особливо тиждень до і після пологів) захворювання на вітряну віспу може призвести до народження дитини з вродженою вітрянкою. Хвороба проявляється у вигляді бронхопневмонії. Небезпечні ускладнення можуть виникнути незалежно від віку, внаслідок важкого перебігу вітрянки або приєднанням вторинних патогенних мікроогранізмів, які провокують, а також сприяють розвитку таким ускладненням як: кон’юнктивіт, отит, паротит, вітряночний стоматит, міокардит, гепатит, а також сепсис, енцефаліт тощо. Ризик ускладнень існує у дітей раннього віку та від 15 років, дорослих з хронічними захворюваннями, людей похилого віку, у жінок, які захворіли перед пологами.

Лікар-інфекціоніст, або педіатр чи сімейний лікар допоможе диференціювати інфекцію та призначити відповідне лікування вітрянки. За умови легкого перебігу, захворювання лікується в домашніх умовах без використання медикаментів. Догляд за хворим полягає у систематичному і комплексному проведенні заходів, які спрямовані на швидке одужання. Важливо дотримуватися гігієни, підстригати нігті на руках. Після щоденного купання у воді з невеликою кількістю кухонної солі, тіло людини промокують м’яким чистим рушником, уникаючи будь-яких розтирань, не допускають розчісування подразнених ділянок шкіри. В класичній медичній практиці ефективним методом лікування вітряної віспи є нанесення антисептичних засобів (йоду, зеленки та інших більш сучасних) на локалізовані висипання, що полегшує дискомфорт від сверблячки, а й прискорює загоєння везикул. Рекомендується змащувати жирним кремом сформовані скоринки. Після прийому їжі — полоскати ротову порожнину антиспетиком для рота. При високій температурі застосувати антипіретики. Необхідно забезпечити рясне пиття. Не використовувати постільну білизну й ковдри зі штучних матеріалів. Це стосується і одягу хворого. При виникненні будь-яких ускладнень, вторинної інфекції, та/або якщо захворювання переходить у важку форму, показана госпіталізація в інфекційне відділення стаціонару. Лікування вітряної віспи в лікарні включає: призначення антимікробних препаратів, дезінтоксикаційну терапію, введення імуноглобуліну.

Пацієнти, які перехворіли на вітряну віспу, схильні до розвитку оперізувального герпесу у майбутньому. Загалом, люди з нормально функціонуючою імунною системою, як правило, виробляють імунітет до вірусу, коли вони одужують. Після інфікування та перенесеної вітрянки, збудник хвороби має здатність зберігатися в організмі людини в стані спокою невизначений час. Ймовірність рецидиву найбільша протягом трьох років.

Щеплення від вітрянки у Києві

Основний метод профілактики вітряної віспи — своєчасна вакцинація. Дуже часто зараження вітрянкою у дитини припадає на ранній вік. До того часу лікарі наполегливо рекомендують пройти спеціальний курс профілактичних щеплень: дітям, а також дорослим, зокрема батькам хворих дітей та найблищим родичам в сім’ях, які проживають разом з ними.

Завчасно радять зробити щеплення від вітряної віспи людям з групи високого ризику, серед них:

• працівники дошкільних/загальноосвітніх навчальних закладів;
• співробітники державних і приватних медичних установ;
• працівники дитячих спортивних секцій та розвиваючих гуртків.

В дійсності, про імунізацію населення треба повідомляти усім, хто регулярно взаємодіє з дітьми різного віку — “носіями вірусу вітрянки”. Адже під час спалаху захворювання людей встановлюється карантин та запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи.

Вакцинопрофілактика вітрянки не внесена в обов’язковий графік щеплень. Але незважаючи на це, залишається досить поширеним запитом серед батьків й звичайною лікарською практикою в Україні. У медичному центрі «Колібрі», що розташований в м. Києві на житловому масиві Позняки, проводиться вакцинація дітей та дорослих від вітряної віспи сучасними вакцинальними препаратами «Варілрикс» та «Варівакс», які довели свою ефективність відповідно до міжнародних стандартів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Через свою актуальність, бельгійська вакцина «Варілрикс» або американська вакцина «Варівакс» завжди є в наявності, але друга — менш затребувана.

Надійна профілактика вітрянки в клініці Колібрі здійснюється в амбулаторно-поліклінічних умовах і включає: попередній комплексний огляд та консультацію педіатра, медичне спостереження за дитиною під час введення вакцини й після процедури щеплення. Перед тим, як роблять щеплення дорослим, завчасно планується прийом сімейного лікаря, на якому визначається загальний стан організму та готовність пацієнта до імунізації.

Трапляються випадки, коли хворіють на вітрянку діти й водночас інфікуюються рідні їм люди, які вже перехворіли на типову дитячу інфекцію раніше. Саме через таке повторне зараження вірусом вітрянки може з’явитися оперізуючий герпес.

Допоки діє щеплення, з високою вірогідністю, люди убезпечують себе та своїх близьких від хвороби.

Вакцинація проти вітряної віспи — це щеплення живою одноантигенною вакциною «Варілрикс» показане не тільки тим, хто не хворів у дитинстві та ніколи не був вакцинований, а також особам з імунодефіцитами, пацієнтам з хронічними аутоімунними захворюваннями (або з генетичною схильністю до них), і жінкам, які планують вагітність.

Щеплювальний лікарський препарат «Варілрикс» від вітрянки застосовують для людей різних вікових груп:

• дітям за віком від 9 місяців до 12 років (включно) вводять 2 дози вакцини з інтервалом в 1,5 місяця, але не менше ніж через 4 тижні;
• дітям з 12 років — 2 дози препарату з перервою у 6 тижнів;
• дорослим, які не хворіли в дитинстві, без вікового обмеження — 2 дози з перервою не менше 1 місяця;
• людям із групи ризику – 2 дози (лікар створює графік щеплень та визначає необхідність введення бустерної дози вакцини за результатами аналізу на антитіла IgG до вірусу вітряної віспи з достатнім титром).

Нерідко вакцинація забезпечує безпеку і ефективний захист від вітряної віспи при виїзді за кордон.

Повсякчас не вдається уникати факторів ризику захворювання, тож вакцинація «Варілрикс» — це найкращий оперативний метод для швидкого формування індивідуального специфічного імунітету до вітрянки. Екстрена профілактика вважається чи не єдиною ефективною мірою попередження хвороби. Якісна вакцина «Варілрикс» допомагає вже при введенні протягом 3-5 днів після тісного контакту з інфікованою особою. Проте, у випадках, коли вплив збудника вітряної віспи не призводить до розвитку захворюваності, постконтактна вакцинація забезпечує надійний захист у майбутньому, навіть якщо препарат для щеплення вводиться більше ніж через п’ять днів після прямого контакту з джерелом інфекції, тобто з людиною, хворою на вітряну віспу. «Варілрикс» містить ослаблений вірус вітрянки, який потрапляючи в організм людини, спричиняє імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл до інфекційного агента. Стійкий імунітет до вітряної віспи виробляється одразу після щеплення, а його максимальна дієвість досягається приблизно через 1,5 — 2 місяці.

Зазвичай, на етапі підготовки дітей і дорослих до проведення імунізації лікар визначає медичні протипоказання. Якщо жодних обмежень щодо цього немає — імуностимуляція дозволяється. В маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт (малюки в супроводі одного з батьків), де медсестра виконує введення ін’єкції підшкірно у передньо-латеральну ділянку стегна або дельтовидний м’яз плеча в стерильних та комфортних умовах.

Після проведення вакцинації часом спостерігається протидія організму впродовж декількох наступних тижнів: місцева реакція на ін’єкцію, помічають зміни на шкірі (почервоніння, висипки, свербіж та набряки), кашель, риніт, загальне нездужання, слабкість. Зрідка хворобливий стан ускладнюється розвитком кропивʼянки і набряком гортані. Залежно від індивідуальних особливостей кожної людини, в дуже рідкісних випадках відчуваються: судоми, суглобові й м’язові болі, гострий біль у животі. Можливі розлади шлунково-кишкового тракту, розвиток кон’юнктивіту та ін.

Варто пам’ятати, що перенесена вітрянка не гарантує довічний імунітет і не є складовою, щоб не вакцинуватися. У випадку, якщо дитина захворіє, щеплення від вітряної віспи вакциною «Варілрикс» знижує ризик розвитку серйозних ускладнень, суттєво полегшує перебіг захворювання, симптоми стають менш виражені, ніж у тих, хто не був щеплений. Захисний ефект після імунізації зберігається протягом 7 років, за умови, якщо вік дитини становить від 9 місяців до 12 років.

Ознайомитися з ціною надання послуг з вакцинації можна за посиланням.

Вакцина «Варілрикс» або «Варівакс»: що краще і в чому різниця

«Варілрикс» та «Варівакс» — це вакцини від вітрянки, кожна з яких містить діючу речовину, живий атенуйований вірус вітряної віспи Varicella-zoster штаму Oka, отриманий в диплоїдній культурі клітин людини. Обидва лікарські засоби біологічного походження взаємозамінні, мають високу ефективність. Після введення в організм однієї дози вакцини (0,5 мл) знижується ризик розвитку тяжкого перебігу захворювання на 85%, а після застосування другої — на 95 і більше відсотків.

Через те, перед вакцинацією у багатьох виникає питання: чи є різниця між «Варівакс» і «Варілрикс»?

Коротко та змістовно відповідаємо. Так, звісно є. По перше, вони відрізняються виробником. По-друге, якісним і кількісним складом. Але основна відмінність полягає в тому, що прищеплювальний препарат «Варівакс» дозволяється використовувати, коли дитина досягла 12-місячного віку.

У зв’язку з цим, багато людей думають про те, яку вакцину краще обрати.

Насамперед вибір між ними залежить від доступності у вашому регіоні та медичних рекомендацій. Якщо виникла потреба зробити щеплення дитині раніше, батьки обирають «Варілрикс». Вплинути на вибір людиною може виявлена алергія на окремі компоненти вакцини. Консультація з лікарем Колібрі допоможе прийняти правильне рішення.

В Україні «Варілрикс» більш поширений через стабільні обсяги постачання вакцин та активну присутність компанії GlaxoSmithKline (Бельгія) на міжнародному ринку. Натомість імунобіологічний препарат «Варівакс» зустрічається рідше через обмежену дистрибуцію з боку компанії Merck (США).

Чому не використовують інші вакцини «MMRV» та «Окавакс»

Крім преператів «Варілрикс» та «Варівакс» існують й інші вакцини для щеплення від вітрянки.

У разі поєднання профілактичної імунізації розробили американський вакцинальний препарат «MMRV» — це комбінована вакцина проти: кору, епідемічного паротиту, краснухи та вітряної віспи. Спочатку планувалось замінити нею щеплення КПК вакциною «ММР» (MMR) спільно з одновалентною вакциною проти вірусу вітрянки (“V”), тобто (MMR+V). У зв’язку з тим, що наукові дослідження вказують на підвищений ризик фебрильних судом (після введення першої дози «MMRV»), експерти в галузі охорони здоров’я не наполягають на заміні «ММR» чотиривалентною вакциною, хоча і допускають її використання в індивідуальних випадках та за бажанням батьків. Про виробництво/розповсюдження окремих доз вакцини нічого не відомо на даний час.

Японський аналог «Варілриксу» — вакцина «Окавакс» вже тривалий час не поставляється в нашу країну.

Станом на сьогодні обидві вакцини «Окавакс» і «MMRV» не використовують через вищезазначені причини.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.