Вакцинація від менінгококової інфекції

Що таке менінгококова інфекція та як я можу себе захистити

Менінгококова інфекція — недуг, бактеріальної природи, який спричиняє появу різноманітних клінічних проявів — від безсимптомного носійства до бактерільного інвазування з досить важким перебігом захворювання та високим рівнем летальності. Збудником цієї інфекці є бактерія — менінгокок, яка проникає в організм людини через дихальні шляхи, уражає носоглотку або спричиняє запалення слизових оболонок носової порожнини, глотки чи головного мозку. Менінгококова інфекція широко поширена у всіх країнах. Природна сприйнятливість до інфекції — люди усіх вікових груп. Діти до 5 років складають більшість всіх хворих, але інфікуванню піддаються й дорослі та люди з ослабленою імунною системою. Бактерія менінгокока передається винятково від людини до людини, а інфекція, спричинена цим збудником, поширюється в основному у повітряно-крапельний механізм передачі. При прямому контакті з інфікованою людиною через виділення зі слиною при кашлі або чханні, з носієм інфекції під час тривалої взаємодії — спілкуванні. Носії збудника виділяють інфекцію у довкілля. Менінгококи — нестійкі в умовах зовнішнього середовища та гинуть без організму людини. Під впливом дезінфекційних засобів — протягом 5 хвилин, пряме сонячне світло інактивує бактерії протягом декількох годин, УФ-випромінення — миттєво.

Менінгококова інфекція проявляється в декількох клінічних формах: локалізованій та генералізованій.

Локалізована форма обумовлена впливом місцевих пошкоджуючих факторів, при яких здорова людина може бути носієм менінгококової бактерії. Патоген розвивається і розмножується на слизовій оболонці носоглотки, а згодом виділяється в повітря природним шляхом — диханням і потрапляє в навколишнє середовище. Ця форма захворювання проявляється як менінгококовий назофарингіт, а його симптоми, на перший погляд, нагадують звичайну застуду. Наявні хронічні захворювання, такі як синусит, отит, вазомоторний риніт, що лікує ЛОР, а також куріння, перенесені в минулому інфекції носоглотки, збудниками якої були ГРВІ або інші бактерії, сприяють розвитку назофарингіту. Хвороба являє собою самостійне захворювання, але може стати передвісником розвитку менінгіту при ускладненні інфекції.

Основними клінічними ознаками генералізованої форми захворювання (множинні ураження кількох органів) є менінгококовий менінгіт — запалення твердої оболонки мозку, спричинений бактарією. До симптомів звичайного ГРВІ приєднуються й інші, які призводять до важкого клінічного перебігу захворювання. Подібну небезпеку становить менінгококовий сепсис. Хвороба виникає, коли бактерії менінгокока потрапляють в кровотік. Внаслідок розмноження менінгокока та його циркуляції у крові відбувається її зараження, що характерезується появою геморагічного висипу. Таким чином відбувається ураження практично всіх органів і систем, порушуються фізіологічні процеси в організмі. Менінгококовий сепсис має надважкий перебіг. Серед менш поширених проявів цієї форми виділяють артрит і пневмонію.

Які симптоми менінгококової інфекції

Інкубаційний період захворювання триває до 20 днів, але зазвичай це відбувається швидше від 4 до 7 днів. Клінічно виявити носіїв менінгококової інфекції неможливо, через відсутність будь-яких симптомів. У хворих — залежать від форми інфекції.

При менінгококовому назофарингіті спостерігаються типові симптоми звичайної застуди:

• незначне підвищення температура тіла до 38°C;
• першіння в горлі;
• болісні відчуття при ковтанні (горло стає набряклим і гіперемійованим);
• головний біль;
• закладеність носа;
• м’язова слабість;
• млявість;
• зниження або втрата апетиту.

При менінгококовому менінгіті симптоми ускладнюються:

• висока температури тіла до 39-40°C;
• озноб;
• ломота в тілі;
• нудота і блювання;
• інтенсивний головний біль (навіть після прийому знеболюючих засобів);
• гіперестезія (надзвичайна чутливість шкіри);
• чутливість до всіх діючих подразників (звуки-гучні, світло-яскраве);
• ригідність потиличних м’язів (утруднений рух голови, болі в шиї);
• симптоми Брудзинського верхній та нижній (рефлекторне згинання ніг у кульшових та колінних суглобах під час обстеження ригідності м’язів потилиці, а також при натисканні на частину тазу);
• симптом Керніга (неможливість розігнути ногу хворого в колінному суглобі, коли вона зігнута в кульшовому);
• біль у спині;
• зʼявляються судоми.

Немовлята та люди похилого віку відчувають дуже низьку чутливість до менінгеальних симптомів до виявлення запалення оболонок мозку.

При менінгококовому сепсисі симптоми наростають досить стрімко:

• надмірна температура тіла до 41°C;
• адинамія (кволість, неспроможності рухатись);
• біль у грудях або животі;
• діарея;
• біль у суглобах (припухлість, почервоніння, набряк, суглоб «теплий» на дотик);
• прискорене дихання;
• бліда шкіра;
• висип на тілі (схожий на зірочки синьо-фіолетового кольору, що не зникає під час натискання, а місця початкової локалізації — тулуб, ноги, сідниці).

* Особливо важкий прояв цієї хвороби відзначається швидким прогресуванням. Висип стає інтенсивним, в дяких місцях на шкірі об’єднується, утворюючи великі плями. Спостерігаються кровотечі зовнішні й внутрішні, прискорене серцебиття, різкі зміни артеріального тиску та відсутність сечовипускання. На жаль, після появи таких симптомів хворий гине протягом 24 годин.

Діагностика і лікування менінгококової інфекції

Процес діагностики менінгококової інфекції складається з декількох етапів і проводиться лікарем-інфекціоністом. Можливе залучення невролога, вагітним пацієнткам потрібен акушер-гінеколог. Під час прийому лікар починає комплексне обстеження, що включає ретельний огляд пацієнта, вивчення клінічної картини на основі анамнезу та аналізу характерних менінгеальних симптомів, які вже виражені. Підтвердженням діагнозу при будь-яких формах захворювання є лабораторні дослідження. Призначають клінічний аналіз крові, загальний аналіз ліквору (спинномозкової рідини), щоб визначити чутливість збудника до антибактеріальних препаратів, виявити менінгокок в біоматеріалі та антитіла в крові пацієнта. Крім того, ДНК менінгококу ідентифікують за допомогою метода ПЛР крові і ліквору. При необхідності проводиться спинномозкова пункція для дослідження на ознаки гнійного запалення. Мазок з носоглотки виявляє менінгокок у носіїв. Прогноз і летальність заховрювання залежать від своєчасної діагностики, вчасної госпіталізації, обраного лікування.

Усі хворі, як діти так і дорослі, на менінгококову інфекцію потребують стаціонарного лікування в ізоляції на час хвороби у медичному закладі.

При підтвердженні діагнозу «менінгіт» або «менінгококовий сепсис» необхідна негайна госпіталізація. Призначення антибіотиків при будь-якій з форм захворювання залежить від результатів аналізу на чутливість менінгокока до лікарських засобів. При менінгококовому назофарингіті хворому призначають вітамінні комплекси та антисептичні препарати для промивання носоглотки. При менінгококовому менінгіті призначають антибактеріальну терапію, сечогінні засоби, введення внутрішньом’язово жарознижуючих препаратів, внутрішньовенно — розчинів солей та глюкози. Одночасно проводиться гормональна терапія. Менінгококова інфекція становить небезпеку для вагітних, оскільки не тільки ускладнює перебіг вагітності, але й підвищує ризик викиднів, передчасних пологів і відшарування плаценти. Крім того, бактерія менінгококу здатна проникати крізь плаценту і уражати плід, що може спричинити його загибель. Іншими загрозливими факторами є затримка у розвитку або ряд аномалій, таких як гідроцефалія чи енцефалопатія. Перед початком будь-якого виду терапії вагітної пацієнтки обов’язкова консультація акушер-гінеколога.

Менінгококовий менінгіт або менінгококовий сепсис часто призводять до виникнення інфекційно-токсичного шоку, важкого стану (непритомність, кома тощо), викликаного активністю збудника. Після перенесеного захворювання — люди отримують важкі ускладнення у вигляді порушень і втрати слуху, ураження головного мозку, паралічів, розвитку епілепсії. Значне руйнування тканини може спричинити повну або часткову втрату працездатності. Однак, своєчасне та правильне лікування менінгококової інфекції має вирішальне значення для запобігання тяжких наслідків і ускладнень, та зменьшення ризику летального результату. У випадку, якщо стався контакт з інфікованим носієм, призначається профілактика антибіотиками та імуноглобулінами. Профілактика менінгококової інфекції допоможе уникнути тяжким форм захворювань, спроковованих цією інфекцією, та знизити ризик зараження.

Щеплення від менінгококової інфекції (менінгококу) в Києві

Найбільш безпечний і найефективніший метод боротьби з менінгококовою інфекцією — вакцинація. Активна імунопрофілактика насамперед спрямована на захист від тяжких уражень життєво важливих органів в організмі людини та можливих наслідків впливу від декількох більш чи менш поширених менінгококових інфекцій: назофарингіту, гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту, менінгококцемії. Вакцинація від менінгококу часто здійснюється з метою зменшення шкоди або зниження ризику інфікування збудником — бактерією, що має багато серогруп.

Насамперед, до групи ризику зараження мененігококом належать:

• діти, які відвідують дитячі садочки, школи (відповідно до віку);
• підлітки та молодь (студенти), що проживають в гуртожитках, школах-інтернатах;
• люди з імунодефіцитом;
• медичні працівники;
• призовники-військові, що підтримують беспосередній контакт між собою в казармах і бараках.

Під час вагітності щеплення від менінгококової інфекції жінкам дозволяє акушер-гінеколог в ситуаціях екстренної необхідності тільки у кожному конкретному випадку.

Все ще залишається актуальною вакцинація при виїзді за кордон серед населення різних вікових груп. В першу чергу це стосується туристів й мандрівників перед подорожжю до екваторіальних країн з жарким і вологим кліматом, де особливо поширений менінгококовий менінгіт. Щеплення від менінгіту варто пройти дітям і дорослим, які часто виїжджають у службове відрядження та багато подорожують. Імунізація показана не тільки людям з групи підвищеного ризику, а й усім, хто знаходиться в осередках спалаху менінгокової інфекції, або контактував з носієм менігококів в регіоні проживання (зокрема під час епідемії), в будь-яких інших місцях, де реєструються випадки захворювання менінгітом. В нашій державі такі імуноглобуліни використовують переважно за епідемічними показаннями. В багатьох країнах західної Європи вакцинація від менінгококової інфекції є обовʼязковою та внесена до національного календаря.

Щоб завчасно і точно перевірити рівень активності імунного захисту до менінгокової інфекції краще звернутися до лікуючого лікаря, якого ви можете обрати в «Колібрі».

Тим людям, хто визначився і заздалегідь планує вакцинацію, необхідний прийом дитячого лікаря чи консультація сімейного лікаря. Фізикальний огляд дітей здійснює педіатр, ознайомившись з медичною карткою та паспортом щеплень, щоб виявити наявність противопоказань і уникнути появи можливих ускладнень у дитини після вакцинації. Сімейний лікар як терапевт огляне дорослих та надасть їм всі потрібні рекомендації щодо процедури щеплення. Якщо пацієнт нещодавно переніс гостре інфекційне захворювання також рекомендована консультація інфекціоніста.

У медичному центрі «Колібрі», що розташований в м. Києві на житловому масиві Позняки, під контролем кваліфікованих лікарів проводиться вакцинація дітей та дорослих тільки ефективними лікарськими препаратами різних виробників передових країн світу для профілактики інвазійних захворювань викликаних менінгококами.

Вакцини: «Менактра» або «Німенрикс» і «Бексеро»

В Україні зареєстровані три високоякісні та безпечні вакцини для профілактики менінгококової інфекції. Вакцина «Німенрикс» і «Менактра» протидіє бактеріям-менінгококам декількох типів, тоді як вакцина «Бексеро» розроблена чинити опір інфекції виключно від менінгококів лише одного, але іншого типу. Важливо зазначити, що перші дві й остання вакцини — не взаємозамінні, тому, медпрацівники сімейної клініки “Колібрі” завжди радять успішно зробити щеплення від різних типів менінгококової інфекції, особливо пацієнтам із групи ризику.

Яка схема щеплень для кожної конкретної вакцини від менінгокової інфекції

Графік введення вакцини від менінгокової інфекції залежить від віку, в якому починають вакцинацію.

Вакцинаційний препарат «Менактра»(США) проти менінгококової інфекції серогрупи A, C, Y і W-135. Дітям раннього віку від 9 до 23 місяців вакцину «Менактра» вводять 2 дозами з інтервалом часу не менше 3-х і більше місяців. Дітям з 2 років і дорослим до 55 років щеплення Менактрою ставлять одноразово. Бустерна доза не вводиться.

Щеплювальний преперат «Німенрикс» є бельгійським аналогом Менактри. Для малюків віком від 6 тижнів до 6 місяців графік щеплень Німенриксом складається з 2 доз та визначеною перервою між вакцинаціями 2-3 місяці. Для посилення ефективності вводиться бустерна доза вакцини «Німенрикс» дітям від одного року з мінімальним проміжком часу 2 місяці після повністю завершеного первинного курсу вакцинації. Діти раннього віку отримують першу дозу у віці від 6 до 12 місяців, а через 2-4 місяці ще одну, додаткову. Діти від 1 року і дорослі вакцинуються лише однією дозою Німенрикса.

Препарат «Менактра» і «Німенрикс» — це менінгококові полісахаридні кон’юговані вакцини з дифтерійним анатоксином.

Сучасна італійська вакцина «Бексеро» розроблена виключно для щеплення від менінгококової інфекції серогрупи В дітям та дорослим. Поточна схема імунізації препаратом «Бексеро» виглядає наступним чином. Малюки віком від 2-5 місяців проходять первинний вакцинальний комплекс профілактичних щеплень з 3-х доз, мінімальним інтервалом часу 30 діб між ними, бустерною дозою у віці 1-1,5 року з перервою не менше ніж 6 місяців після завершення початкового курсу. Або з 2-х доз і паузою в 60 днів та додатковою дозою у 12-18 місяців з інтервалом не менше ніж півроку від останнього щеплення базового курсу вакцинопрофілактики. Після досягнення дитиною віку 2 роки бустерна доза не вводиться. Дітей 6-11 місяців вакцинують 2-ма дозами з перервою 8 тижнів між проведеними щепленнями та бустерною дозою на другому році життя з інтервалом не менше двох місяців від основного курсу. Імунізація дітей з віку 12-23 місяців виконується спочатку двома дозами з проміжком часу 2 місяці і бустерною дозою з інтервалом 1-2 роки від первинного курсу. Дітям від 2-х та дорослим до 50 років вакцину «Бексеро» вводять двічі з найменшим проміжком часу 1 місяць.

Всі три препарати для щеплень «Менактра», «Німенрикс» і «Бексеро» відповідають вимогам якості Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Після проходження обстеження, в загальній більшості випадків, імуностимуляція дозволяється. В маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт (маленькі діти в супроводі одного з батьків), де медсестра виконує введення внутрішньом’язової ін’єкції у передньо-латеральну поверхню стегна або найбільш щільну частину дельтоподібного м’язу в стерильних і комфортних умовах.

Імунна система дитини до 2 років не розпізнає бактерії менінгокока. Одна доза вакцини від менінгококової інфекції захищає організм людини, виробляючи специфічні антитіла протягом двох тижнів після вакцинації, які відіграють вирішальну роль у формуванні поствакцинального імунітету проти збудника інфекції. Захист у дітей триває щонайменше протягом наступних двох років. У дорослих антитіла, які утворилися, залишаються активними до 10 років після вакцинації.

У дітей до 2 років вакцини «Менактра» і «Німенрикс» та «Бексеро» можна використовувати спільно з іншими будь-якими моновалентними або комбінованими вакцинами для щеплення проти: кашлюку, дифтерії, правця, хіб-інфекції, поліомієліту, гепатиту B, пневмококової інфекції, кору, паротиту, краснухи, вітряної віспи. Вакцину «Бексеро» можна використовувати одночасно з менінгококовою вакциною проти серогруп A, C, W, Y – «Менактрою» і «Німенрикс». В наявності вакцини чи ні і актуальні ціни на преперати ви можете дізнатися за посиланням.

Медики в галузі медико-профілактичної справи рекомендують використовувати вакцинацію від менінгококової інфекції як єдиний надійний захист.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.