Вакцинація АКДС від: кашлюку, дифтерії, правця

Що це за хвороби і як я можу себе захистити: кашлюк, дифтерія, правець

Кашлюк, дифтерія, правець — група небезпечних гострих бактеріальних інфекційних захворювань, що виникають у дітей, підлітків, рідше у дорослих. Ознайомитися з актуальною інформацією про кожне захворювання, а головне, як вберегтися від них за допомогою вакцинації можна далі на сторінці.

Що потрібно знати про кашлюк (коклюш)

Кашлюк, або коклюш — це висококонтагіозна бактеріальна інфекція дихальних шляхів, що провокує гострий запальний процес у верхніх відділах дихальної системи з сильним нападоподібним спазматичним кашлем.

Збудник захворювання — бактерія Борде-Жангу, грам-негативна бактерія, для життєдіяльності якої потрібен кисень. Патоген передається повітряно-крапельним шляхом тільки при безпосередньому контакті. Заражена людина під час кашлю або чхання з будь-якою формою інфекційного процесу виділяє бактеріальний агент у навколишнє середовище.

Сприйнятливість людей до захворювання є дуже високою. Хворіють переважно новонароджені малюки та діти раннього віку до 2-х років, які здатні передавати інфекцію оточуючим. З високою вірогідністю захворіти повторно можуть люди літнього віку. Інфекційне захворювання швидко поширюється й становить небезпеку для життя та здоров’я кожної людини, оскільки воно при найбільш несприятливому прогнозі призводить до зупинки дихання і навіть до ушкодження головного мозку.

Кашлюк може мати типовий і атиповий (стерта, абортивна, безсимптомна форми) перебіг. Форми інфекційного захворювання класифікують за тяжкістю перебігу: легка, середньоважка, важка. Клінічна картина коклюшу, або кашлюка досить різна і залежить від того, як протікає захворювання. Хворий коклюшем становить небезпеку для людей, які знаходяться поруч з перших днів, а точніше з моменту появи перших симптомів хвороби.

Які симптоми кашлюку та як його розпізнати

Інкубаційний період при кашлюку триває 7-14 днів. У клінічному перебігу коклюшу виділяють три періоди, що послідовно змінюють один одного:

• катаральний;
• спазматичний;
• період одужання.

Бактерія коклюшу потрапляє в організм людини на слизові оболонки, уражає епітелій повітроносних шляхів й виділяє токсини, провокуючи розвиток запального процесу. Настає катаральний період (від 5-7 до 11-12 діб), при якому спостерігається гострий початок захворювання, підвищення температури тіла до 38 °С, сильний сухий кашель (часті позиви до кашлю вночі), закладеність носа та нежить (риніт), занепокоєння й дратівливість.

Після загибелі кокобактерії виділяється кашлюковий токсин, що стає причиною нестримних нападів спазматичного кашлю.

У спазматичний період підвищується артеріальний тиск, зʼявляються судоми, бронхоспазм, кашель посилюється й переходить у нападоподібний з подальшим виділенням густого і вʼязкого мокротиння, що часом закінчується блюванням (при важких формах захворювання). Цей період точиться від 2-3 до 6-8 тижнів.

Якщо хворий на кашлюк, кашльовий рефлекс фіксується у відділі мозку, який регулює процес дихання. Спровокувати черговий напад кашлю можуть тактильні дотики, будь-які звуки, відчуття болю. Під час нападів кашлю можливі крововиливи під шкіру повік, в коньюктиву ока, рідше спостерігається кровотеча з носа. Порушується ритм дихання, виникає легенева недостатність, на висоті кашлю відбувається — затримка дихання (патогномонічний симптом), що є критичним станом саме для дитини, при якому в дихальні шляхи не потрапляє достатня кількість кисню.

В залежності від форми кашлюка напади кашлю можуть бути тривалими або зовсім зникають.

З плином часу основні симптоми кашлюку згасають, кашель слабшає, частота нападів зменшується, а їх тривалість скорочується. Спазми й судоми проходять, полегшується відкашлювання мокротиння. Протягом декількох місяців зберігаються слабкість, швидка стомлюваність, підвищена збудливість. Після захворювання формується стійкий імунітет до коклюшу. Настає період одужання, що триває від 2 до 6 місяців.

Коклюшний токсин, який поширюється організмом сприяє розвитку вторинної інфекції, носійства та розповсюдження збудника. Залежно від ступеня тяжкості перебігу перенесеного захворювання розрізняють і наслідки коклюшу.

Кашлюк може призвести до ускладнень, які несуть значно більший негативний вплив на різні органи та системи організму. Через постійний кашель виникають специфічні ускладнення, що включають ларингіт, ранки та виразки на вуздечці язика, а в деяких випадках – розрив барабанної перетинки. Тимчасова зупинка або затримка дихання на кілька секунд під час нападів кашлю, як наслідок — судоми м’язів через нестачу кисню, а в надзвичайно рідкісних випадках енцефалопатія. Внаслідок приєднання вторинної інфекції до коклюшної палички очікується розвиток таких захворювань як: бронхіт, пневмонія, плеврит, гнійний отит, помилковий круп.

На розвиток кашлюку й факт одужання впливає встановлений точний діагноз і вік пацієнта, а також своєчасність та якість отриманого лікування.

Діагностика і лікування кашлюку

Діагностика кашлюку проводиться на підставі скарг пацієнта, анамнезу захворювання і данних з медичної картки, потім здійснюється лікарем ретельний фізикальний огляд. Лабораторні аналізи та дослідження дають підтвердження попередньо встановленого діагнозу.

Лабораторна діагностика включає:

• клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові — аналіз крові «на біохімію»;
• бактеріологічне дослідження (бак посів);
• реакція імунної флюоресценції (РІФ);
• ПЛР-діагностика;
• серологічні дослідження.

Біологічні зразки і матеріал дослідження: кров, мокротиння, слиз зі слизової носоглотки.

Діагноз підтверджується хоча б одним із зазначених методів. Іноді лікар може призначити рентгенівське дослідження (рентген легенів) й комп’ютерну томографію для діагностики чи контролю процесу лікування. Первинний огляд у дітей здійснює педіатр, а лікує дитячий лікар-інфекціоніст. У випадку зараження дорослих, необхідно звернутися до терапевта. Лікування коклюшу проводиться виключно в умовах стаціонару і передбачає призначення медикаментозної та загальнозміцнюючої терапії. Оксигенотерапія у вигляді інгаляцій і відсмоктування слизу з дихальних шляхів має вирішальне значення для помʼякшення порушень газообміну, особливо у новонароджених і грудних дітей, яким це необхідно. Схильні до зараження люди різного віку, передусім, які не хворіли на коклюш у дитинстві й не змогли вчасно зробити профілактичне щеплення.

Вакцинація від коклюшу (кашлюку) як профілактика захворювання

Не вакцинована дитина раннього віку завжди знаходиться в зоні підвищеного ризику. Вакцинація від коклюшу дітям робиться внутрішньом’язово тричі з 2-х місяців згідно календаря обовʼязкових щеплень. Кожне наступне щеплення проти кашлюку проводиться з інтервалом через 45 днів. Якщо вакцинопрофілактика коклюшу вчасно розпочата, то ревакцинація проводиться у віці 18 місяців, 6 та 16 років після вже завершеного первинного курсу імунізації.

Чим небезпечна дифтерія

Дифтерія відноситься до бактерільних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Хворобливий стан людини найчастіше визначається запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа і гортані, що супроводжується токсичним ураженням серцево-судинної, cечовидільної та нервової систем. Збудником інфекційного захворювання є дифтерійна паличка, коринебактерія. Механізми її передачі — повітряно-крапельний, контактний, аліментарний. Джерелом інфекції є хвора на дифтерію людина або бактеріоносій.

Які загальні ознаки та симптоми дифтерії

Інкубаційний період дифтерії триває від 2 до 10 днів. При всіх формах інфекційного процесу (дифтерія ротоглотки або інших органів, дифтерійний круп, комбінована дифтерія) виражений інтоксикаційний синдром. Незалежно від місця локалізації патологічного процесу, гострий початок та подальший розвиток дифтерії характеризується явищами загальної інтоксикації та появою перших ознак й симптомів захворювання.

Загальні ознаки та симптоми дифтерії:

• млявість;
• швидка стомлюваність;
• підвищення температури тіла до 38° С;
• загальная інтоксикація (слабкість, блювання, біль у животі);
• почервоніння слизової оболонки глотки, поява сіро-білих утворень;
• набряк м’яких тканин шиї;
• збільшені гланди;
• біль під час ковтання;
• солодкуватий запах з ротової порожнини.

Відрізнити дифтерію від інших гострих ЛОР-патологій, таких як фарингіт або ангіна, буває досить складно. Тому люди часто зволікають звернутися до лікаря для надяння медичної допомоги і, як наслідок, можуть стати носіями бактеріальної інфекції, створюючи ризик для оточуючих. Крім того, набряк горла може призвести до дихальної недостатності і в підсумку до смерті інфікованої людини. Рідко патоген дифтерії може розвиватися в очах, вухах, зовнішніх статевих органах, ще рідше — шкірі. Відповідно до кожної форми дифтерії є свої специфічні симптоми, але здебільшого захворювання має загальну клінічну картину перебігу.

Діагностика і лікування дифтерії

Діагностика дифтерії першочергово може проводитися на підставі клінічних ознак, а точний діагноз встановлюється на основі поєднання епідеміологічної, клінічної та лабораторної інформації.

Серед лабораторних методів дігностики призначать:

• загальний аналіз крові;
• мікроскопічне дослідження;
• бактеріологічне дослідження;
• серологічний аналіз крові.

Всі діти, чоловіки та жінки, які відчувають біль у горлі різного ступеня тяжкості, що супроводжується аномальним нальотом на мигдалинах, повинні наглядатися лікарями щонайменше протягом кількох днів поспіль. Відповідно до віку пацієнта за проведення динамічного спостереження відповідають такі медичні працівники, як ЛОР, педіатр і сімейний лікар. Хворий на дифтерію потребує госпіталізації. Диференціальна діагностика і лікування дифтерії здійснюється лікарем-інфекціоністом, антибактеріальне лікування призначається в медичному лікувально-профілактичному закладі. Додатково проводиться електрокардіографія (ЕКГ). Типові і найбільш поширені форми дифтерії потребують своєчасного введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС). Ускладнення та наслідки дифтерії не є обовʼязковими і залежать від правильно обраного лікування та стадії захворювання у пацієнта, вакцинального статусу, а також від того, які органи і системи організму були уражені. При тяжких формах дифтерії спостерігають ряд небезпечних станів: недостатність надниркових залоз, пневмонія, пошкодження мʼяза серцевої тканини (міокарда), порушення в роботі нервової системи (паралічі), асфіксія та ін.

Вакцинація від дифтерії як профілактика захворювання

Лікувально-профілактична допомога надається попередньо, як основний спосіб захисту від захворювання. Серед обовʼязкових профілактичних заходів є вакцинація дітей в період раннього дитинства, згідно з календарем профілактичних щеплень. Вакцинація від дифтерії здійснюється в 2, 4, 6 місяців з введенням бустерної дози вакцини проти дифтерії в півтора роки від народження. Ревакцинація показана в 6 і 16 років. Щеплення від дифтерії дорослим також є рекомендованим кожні 10 років. В іншому випадку, навіть якщо статус вакцинації невідомий або вакцинація відсутня зовсім, ставлять щеплення, що не передбачене за віком, після того як дитячий або сімейний лікар створить індивідуальний графік імунізації.

Що необхідно знати про правець

Правець — небезпечне захворювання інфекційного походження, яке швидко уражає нервову систему людини і проявляється у вигляді сильних судом, що поширюються на мускулатуру всього тіла. Збудник інфекції — грампозитивна бактерія (безкапсульна аеробна паличка) потрапляє в організм людини при контакті із землею через пошкоджені тканини слизових оболонок та шкіри. Це може статися у разі поранення на виробництві, у побуті чи внаслідок бойових дій, навіть в результаті опіків чи обморожень різного ступеня. Тож, правець є рановою інфекцією. Аеробна бактерія захворювання формує ендоспори, що живуть в ґрунті і зберігають свої активні властивості протягом багатьох років. Можливе зараження людей відбувається внаслідок отримання механічної травми через забруднені ручні садові інструменти, іржаві старі цвяхи або уламки скла, що спричинили рану. Особливу небезпеку становлять глибокі рани, в яких створюються сприятливі умови для анаеробіозу. Не менш розповсюдженим фактором для зараження правцем є ходіння босоніж, через що недуг й отримав назву «хвороба босих ніг». Інфікуватися можна і внаслідок укусу отруйних тварин, особливо змій. Іншим шляхом зараження можуть стати запальні захворювання — утворення пролежнів або виразок, абсцесів тощо.

Патогенний мікроб виділяє в організм людини значну кількість токсичної речовини (екзотоксину), що руйнує основні функції клітини, а при подальшому потраплянні відповідних бактеріальних структур в ЦНС спостерігаються збої в роботі мʼязів та розвиток інших симптомів.

Токсикоінфекція класифікується за 4-ма клінічними типами:

• генералізований правець (симптоми правця легкої форми з проявом судом тривають 2 тижні, середньої – ураженням центральної нервової системи протягом трьох тижнів, важкої – гарячка, кисневе голодування та інші можливі ускладнення);
• локалізований правець (для цього стану характерні специфічні спазми м’язів, лихоманка);
• цефалічний правець (рідкісна форма захворювання, яка нерідко є вторинною і виникає при хронічному отиті середнього вуха або різних травм голови);
• правець новонароджених (розвивається у малюків, матері яких не були вакциновані).

Токсини, що потрапили у кров і центральну нервову систему формують клінічну картину правця.

Які поширені симптоми правця

Інкубаційний період правця триває від 4 днів до 2-х тижнів. Перебіг бактеріальної інфекції має безліч особливостей, а тяжкість симптомів у багатьох людей мають схожість і залежать від стану імунної системи організму, або якщо імунітет відсутній у хворого взагалі.

Виділяють такі поширені симптоми правця:

• висока температура тіла до 41-42°C;
• загальна слабкість;
• надмірне потовиділення;
• болісна напруга у всьому тілі;
• судоми мʼязів обличчя, спини й кінцівок;
• затримка сечовипускання;
• порушення сну, безсоння;
• випинання очей;
• порушення роботи серця;
• різке посилення метаболізму;
• закреп.

Специфічна симптоматика включає відчуття тривоги та безпричинного страху у людей хворих на правець. Без надання спеціалізованої медичної допомоги судоми посилюються. Через сильний біль у мʼязах вигинаєтся дугою все тіло. Спостерігається спазм дихальної мускулатури грудної клітки. Сильні судоми з різким болем у всьому тілі можуть призвести до серйозних травм: розриви мʼязів і сухожиль, переломи кісток хребта, рук та ніг. З високою імовірністю наслідки правцю важких форм — це пневмонія, інфаркт, набряк легенів й сепсис. При прогресуванні захворювання і відсутності лікування пацієнт помирає від зупинки дихання.

Діагностика і лікування правця

Як правило, діагностика правця передбачає врахування різноманітної епідеміологічної, а також клінічної інформації. Захворювання лікує лікар інфекціоніст та невролог. Лікування відбувається в медичному закладі інфекційного профілю і передбачає проведення комплексної протисудомної терапії. Вирішальною вимогою для такого лікування є хірургічне висічення всіх тканин, які були інфіковані збудником хвороби, з подальшим призначенням проходження курсу антибіотиків. На додаток до медикаментозного втручання можуть бути використані немедикаментозні методи, наприклад прийом вітамінів і протисудомних засобів. Однак, лікування правця залишається надзвичайно складним завданням.

Вакцинація від правця як профілактика захворювання

Захворювання трапляється порівняно рідко, якщо своєчасно вжити профілактичні заходи, серед яких: своєчасна обробка ран, при відкритих пошкодженнях — обов’язкове введення протиправцевої сироватки. Проте, найбільш дієвим методом специфічної профілактики вважається вакцинація. Правець становить небезпеку для людей будь-якого віку, особливо важка форма хвороби проявляється у вагітних жінок і новонароджених дітей, які не пройшли вакцинацію спеціальним препаратом для щеплень, що містить правцевий анатоксин. На практиці, часто щеплення від правця і дифтерії поєднують й ставлять комбінованими вакцинами, що є досить ефективною профілактичною мірою. Вводиться анатоксин правцевий дітям після народження, а починають робити щеплення на 9-й тиждень життя, що рекомендовано МОЗ України згідно графіка імунізації перших щеплень дитини. Щеплення від правця проводиться тричі. Ревакцинація проходить кожні 2 місяці до 6-ти місячного віку. Вакцинація від правця дорослим показана за індивідуальною схемою, зокрема, якщо вакцина проти правця не вводилася в дитинстві згідно загальноприйнятого календаря щеплень.

Щеплення АКДС у Києві від: кашлюку, дифтерії, правця

У зв’язку з тим, що природного захисту проти інфекцій не існує, а після перенесеного захворювання імунітет зовсім нетривалий — активна імунізація є одним із надійніших методів медичного втручання, що забезпечує захист від небезпечних бактеріальних інфекцій.

Сьогодні в більшості випадків, для імунізації застосовується адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина АКДС для одночасної профілактики трьох захворювань разом: коклюшу, дифтерії, правця. Кожна із перерахованих — гостра інфекційна патологія, вимагає імунопрофілактики. Важливість вакцинації підтверджена, медична профілактика дифтерії-правця-кашлюку внесена у національний календар обов’язкових щеплень, що затверджений МОЗ України.

Не втрачає своєї актуальності вакцинації при виїзді за кордон, подорожуючи в ендемічні з дифтерії та правця країни.

Будь-який препарат для щеплення, вмістом якого є спеціальна вакцина АКДС, показаний для планової імунізації дітей, підлітків й дорослих. Зазвичай, щеплення від дифтерії та правця і кашлюку проводиться в ранньому віці шляхом введення АКДС-вакцини.

Вакцинопрофілактика АКДС починається з 8-го тижня життя. Щеплення ставлять триразово, у віці 2-4-6 місяців. З метою підтримання поствакцинального штучного імунітету здійснюється повторна вакцинація дітей у 18 місяців, 6 і 16 років. Варто пам’ятати, проміжок часу між останнім щепленням первинного вакцинального комплексу та ревакцинацією у 18 місяців становить не менше ніж півроку. В більшості випадків бустерна імунізація виконуєтся під час повторного щеплення, коли дитині раннього віку вводять комбіновані імунобіологічні препарати (вакцини), що містять у своєму складі не тільки анатоксини дифтерії-правця і антиген кашлюку, а ще й ХІБ-компонент, інактивований поліовірус та антиген вірусу гепатиту В.

Діти, щеплені АКДС, які пройшли первинний курс вакцинації з посиленням дії щеплень за рахунок ревакцинації, отримають максимальний ступінь захисту проти інфекційного ураження. Пізніше, для збереження імунітету, щеплення дорослим від правцю та дифтерії потрібно робити кожні 10 років. Також, регулярна профілактична вакцинація дорослих необхідна пацієнтам, котрі мають хронічні захворювання (імунодефіцити, цукровий діабет, хвороби органів дихання й серцево-судинної системи та ін.)

У медичному центрі «Колібрі», що розташований в Києві на житловому масиві Позняки, під контролем кваліфікованих лікарів проводиться вакцинація АКДС від кашлюку та дифтерії і правця сучасними й безпечними вакцинами «Інфанрикс» або «Бустрикс».

Перед вакцинацією в клініці обовʼязково необхідна консультація лікаря. В запланований день проведення процедури щеплення педіатр або сімений лікар перевіряє фізичний стан дитини/дорослого залежно від віку пацієнта. На етапі підготовки до вакцинації враховують усі супутні захворювання, а головними завданнями лікаря є виключення протипоказань до введення дози вакцини АКДС. Якщо потрібна антигістамінна терапія (протиалергічні лікарські засоби), алергик отримує до того лікарський висновок. У разі потреби додатково видається направлення на консультативний прийом алерголога. Варто здати аналізи та пройти додаткове медичне обстеження за направленням лікаря, який здійснює огляд пацієнта. Насправді, обмеження до щеплення АКДС рідко зустрічаються й загалом процедура дозволяється. В маніпуляційний кабінет клініки запрошується пацієнт, де медсестра виконує введення ін’єкції в стерильних і комфортних умовах.

Імунізація допоможе знизити усі ймовірні ризики інфікування. Зробити щеплення АКДC дітям і дорослим — означає забезпечити довготривалий захист від коклюшу, дифтерії, правця.

Вакцина «Бустрикс» або «Інфанрикс»

Багатокомпонентна вакцина «Бустрикс» — медичний препарат для щеплення, що складається з правцевого, дифтерійного анатоксинів та антигенів збудника кашлюку (коклюшу).

Комбінована вакцина «Інфанрикс» — прищеплювальний препарат, до складу якого входить очищений дифтерійний і правцевий анатоксини й суміш інактивованого збудника коклюшу (кашлюку).

«Інфанрикс» або «Бустрикс» належить до ацелюлярних, очищенних, інактивованних, рідких вакцин, які пройшли всі клінічні випробування й рекомендовані до використання медичними працівниками. Країна походження обох вакцин – Бельгія. Препарати для щеплень «Бустрикс» та «Інфанрикс» — якісні вакцини, взаємозамінні та відповідають вимогам Всесвітньої організації охорони здоров’я. Вакцина АКДС вводиться внутрішньом’язово у поверхневий м’яз плечового пояса або верхній зовнішній квадрант сідниці, а також в м’яз стегна. Таким чином, діючі речовини вакцини швидко вивільняються у кров, що стимулюють вироблення гуморального імунітету проти кашлюку-дифтерії-правця. Зроблене щеплення від дифтерії та правця і кашлюку вакциною АКДС майже ніколи не викликає сильних побічних реакцій. Рідко виникають типові місцеві й загальні вакцинальні реакції: ущільнення та/або почервоніння, набряк у місці ін’єкції, незначне підвищення температури тіла, слабкість, сонливість. ❰Докладно про допустимі реакції на введення вакцин читайте в статті з нашого блогу — побічні реакції після щеплення в поствакцинальний період.❱ З моменту введення вакцини «Бустрикс» чи «Інфанрикс» протягом 30-40 хвилин за пацієнтом ведеться необхідне спостереження працівниками медичного закладу, щоб попередити розвиток можливої алергічної реакції.

Своєчасна вакцинація «Інфанрикс» та «Бустрикс» й професійно проведена процедура щеплення АКДС збереже здоров’я, вам та вашій дитині. Після проведеного базового курсу вакцинації (3 щеплення) у дитини формується довготривалий і стійкий імунітет. Тому штучно набутий імунний захист проти дифтерії-правця-кашлюку зберігається до 5 років.

Якщо дитина юнацького віку від 12 до 18 років та протягом попередніх 4-5-ти років не отримувала жодного з необхідних щеплень від дифтерії, правця та кашлюку, навіть одна доза введеної вакцини «Бустрикс» чи «Інфанрикс» викликає імунну відповідь організму до цих захворювань. Крім того, однаково надійний захист отримують дорослі за віком від 40 років, які не були вакциновані належним чином протягом останніх двох десятиліть свого життя, або яким взагалі не вдалось зробити щеплення вчасно.

Компоненти вакцини АКДС у складі інших препаратів для щеплення

Нині у світі використовуються комплексні вакцини європейських виробників, що захищають від трьох і більше інфекційних захворювань одночасно. Так само, медичні працівники сімейної клініки «Колібрі» на практиці застосовують асоційовані вакцини проти дифтерії-правця-коколюшу, які до того ж включають щеплення від поліомієліту, ефективний метод захисту від гемофільної-інфекції та вірусу гепатиту B.

Перелік відомих препаратів для щеплення з вакциною АКДС наведено на малюнку нижче.

Вартість вакцинації обраною вакциною можна переглянути за посиланням.

Щоб записатися на вакцинацію, зверніться будь ласка до нашого контактного центру або заповніть електронну форму нижче.